АНТИПОВА Л.К., кандидат с.-г. наук, ст. науковий співробітник, Миколаївський інститут АПВ МАКАРОВА Г.А., кандидат с.-г. наук, ПЕЧЕНА Г.В., ПТЦ "Облдержродючість" ЦУРКАН Н.В., Головне управління статистики у Миколаївській області

РОЛЬ ЛЮЦЕРНИ У ВИРОБНИЦТВІ

ВИСОКОЯКІСНИХ КОРМІВ І ПОЛІПШЕННІ РОДЮЧОСТІ ҐРУНТУ

Наведено хімічний склад окремих структурних частин люцерни, поживність листя, стебел, стулок бобів, насіння. Встановлено, що за рахунок післяжнивних решток надземної та кореневої біомаси в ґрунті під посівами третього року життя накопичується в орному шарі ґрунту 197,4 кг/га азоту; 31,8 кг/га фосфору; 110,8 кг/га калію; 84,2 кг/га кальцію.

The chemical compound of separate organs of a plant of lucerne, nutritiousness of leaves, stalks, glumes of a bean, seeds is resulted. It is established, that due to plant residues which remain after harvesting an above-ground and root biomass under crops of the third year of life of collects in an arable layer of soil 197,4 kg / hectare of nitrogen; 31,8 kg / hectare of phosphorus; 110,8 kg / hectare of potassium; 84,2 kg / hectare of calcium.

Одним із важливих завдань сьогодення є підвищення родючості ґрунтів. Внаслідок розпаювання землі на багатьох площах порушено сівозміни. В культурі на півдні України переважають, в основному, зернові та соняшник. Відомо, що в структурі кормових сівозмін питома вага посівних площ під багаторічні трави повинна складати не менше половини, а в незрошуваних умовах - до 8-10 % від загальної площі ріллі. В Україні багаторічні трави займали в 2000 р. 11,0 % (2985 тис. га) від усієї посівної площі. Станом на 2003 р. цей показник знизився до 8,8 %, а в 2005 р. ледве досягав 6,5 %. На Миколаївщині він коливався на рівні 4,9 %, 2,8 %, 1,6 % за вищезгадані роки відповідно, а в 2006 р. знизився до 1,5 %, що призводить до подальшого погіршення хімічних, фізичних, агрохімічних та інших властивостей ґрунту.

Ще одним невідкладним питанням є забезпечення населення високоякісними продуктами харчування, тому що з кожним роком все гостріше відчувається нестача тваринного білка для людини. За даними ФАО, норма його споживання повинна становити 12 % загальної калорійності добового раціону людини, або 90-100 г, у тому числі 60-70 % білка тваринного походження. У зв'язку з цим стоїть і завдання більш швидкого відтворення тваринництва, зміцнення його кормової бази.

Розширення посівів багаторічних трав відіграє велику роль у підвищенні продуктивності та здешевленні виробництва кормів для тваринництва. Л.Єрмакова, Р. Іванівська [1], як і низка інших науковців, зазначають, що в групі багаторічних бобових трав лідером за продуктивністю, вмістом білка, збалансованістю його за амінокислотним складом є люцерна.

Важливе значення люцерни також і в підвищенні родючості ґрунту. Ще Д.М. Прянишников стверджував, що люцерна при 4-х укосах може накопичити вдвічі більше азоту, ніж конюшина. При зрошенні і підживленні фосфорними добривами 1 га цієї культури може зв'язати до 300 кг азоту за рік. Учений запевняв, що 100 тис. га люцерни в належно доглянутому стані дадуть стільки ж азоту, скільки потужний азотний комбінат [2]. До того ж люцерна добре розпушує ґрунт, оструктурює його.

Інші аграрії повідомляють, що за високого та сталого врожаю зеленої маси багаторічні трави нагромаджують у ґрунті значну кількість органічних решток, а з ними - до 100 і більше кілограмів азоту на 1 га і не потребують внесення цього елемента живлення з мінеральними добривами. Ця культура в період росту затінює грунт, перешкоджаючи непродуктивним витратам вологи та накопиченню солей в орному шарі едафотопу, розмноженню бур'янів, тому що часто підкошується [3, 4, 5, 6].

За дотримання належної технології вирощування і використання травостої люцерни зберігають високу продуктивність впродовж 5-6 років, що сприяє економії її насіння, потрібного для відновлення агроценозів цієї культури. Здешевлюється виробництво сіна, сінажу і зеленого корму [7]. Люцерна зберігає високі поживні властивості в усіх видах кормів.

Методика досліджень. Для визначення вмісту поживних речовин у рослинницькій продукції відбирали сортозразки в період початку бутонізації люцерни відповідно до Держстандарту [8]. Грунт - чорнозем південний малогумусний зали- шковослабкосолонцюватий важкосуглинковий на лесах. Глибина гумусового горизонту 28-30 см. В орному - 0-30-см шарі міститься гумусу 2,8 %. Кислотність близька до нейтральної (рН 6,4-6,7). Ґрунтові води залягають глибше 20-ти метрової відмітки. Середньорічна кількість опадів 422 мм. У 100 г ґрунту міститься 1,2 мг нітратного азоту, 8,5 мг рухомого фосфору та 18 мг рухомого калію.

Поживність листя і стебел, стулок бобів і насіння люцерни визначали за загальноприйнятими в зоотехнічній практиці методиками досліджень. Окрім того, відбирали і аналізували вміст азоту, фосфору і калію як у надземній, так і в кореневій масі та післяжнивних рештках, що залишаються в ґрунті після вирощування люцерни (сорт Син- ська) в широкорядних посівах за умов природного зволоження, оскільки ці питання недостатньо вивчені на незрошуваних чорноземах південних Степу України.

Результати досліджень. При заготівлі кормів важливе значення має якість вихідного матеріалу. Роль технології зводиться лише до збереження його з найменшими втратами. Відомо, що в різні фази розвитку люцерни поживність корму неоднакова. В міру старіння травостою різко змінюється не тільки морфологічний, але і хімічний склад: маса листя зменшується, а маса стебел збільшується