СТАН ЗРОШУВАНИХ ГРУНТІВ МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ В ЗОНІ ДІЇ ІНГУЛЕЦЬКОЇ ЗРОШУВАЛЬНОЇ

СИСТЕМИ

У статті узагальнені та обґрунтовані результати дослідження зрошуваних грунтів області в зоні дії Інгулецької зрошувальної системи за 5-9 тури агрохімічного обстеження щодо їх солонцюватості, вмісту в них гумусу та запропоновані заходи щодо покращення їх властивостей і гумусового стану.

In article the results of research of irrigated soils of region in zone of functioning of Ingulets irrigation system during 5-9 rounds of agrochemical examination are generalized and substantiated relatively alkalinity and gumus contents and suggested the measures for improvement their properties and humus condition.

Вступ. На півдні України, де знаходиться й Миколаївська область, зрошення є одним з головних факторів, що забезпечує високі врожаї сільськогосподарських культур. Продуктивність сільськогосподарських культур на зрошуваних землях у нормальні за зволоженням і навіть посушливі роки вища у декілька разів, ніж на суходолі. Але через значний дефіцит в області якісної поливної води відбувається осолонцювання зрошуваних грунтів, яке є фактором зниження їх продуктивності. Особливо це стосується грунтів, де проводиться зрошення мінералізованими водами з підвищеним вмістом натрію (у складі катіонів натрій займає 40-60 %), що має місце на Інгулецькій зрошувальній системі (43 % зрошуваних земель області), поливні води якої містять 0,6-3,6 г/л солей [1, 5]. Окрім загальної мінералізації, ці води мають поганий якісний склад. За співвідношенням основних іонів гідрохімічний склад води за поливний сезон змінюється від хлоридно- сульфатного до сульфатно-хлоридного, натрієво- магнієвого або магнієво-натрієвого, але в основному він характеризується хлоридно- натрієвим складом. Поливні води Інгулецької зрошувальної системи по класу небезпечності осолонцювання належить до ІІ класу - "обмежено придатні" - і використання їх для зрошення допускається лише при обов'язковому застосуванні хімічних меліорантів, що дозволяє підтримувати врожайність сільськогосподарських культур на рівні 85-90 % від вихідної (перший рік зрошення).

Наслідками осолонцювання є пептизація мулу, порушення структури і ущільнення грунтів, руйнування органо-мінеральної частини, підвищення лужності, погіршення водно- повітряних і поживних властивостей грунтів області. Продукти руйнування разом з органічними речовинами переміщуються вниз і на глибині 60-80 см утворюють солонцевий горизонт [2, 4]. Також відмічається негативна дія залишкової солонцюватості на тих грунтах, де тривалий час зрошення не проводиться через розукомплектування та виведення з експлуатації частини гідромеліоративних споруд у період переходу аграрного сектора економіки на ринкові засади господарювання, коли мала місце криза в сільському господарстві та внаслідок його реформування.

Грунти області в зоні дії Інгулецької зрошувальної системи представлені переважно чорноземами південними і темно-каштановими в Жовтневому районі та чорноземами південними в Снігурівському районі [2]. Грунтові води залягають на глибині в декілька десятків метрів, що усуває можливість підвищення їх рівня при зрошенні. Характеризуються ці грунти низькою насиченістю обмінним кальцієм та наявністю увібраного натрію, зниженим вмістом органічної речовини. Поглинання натрію грунтами масиву земель Інгулецької зрошувальної системи відбувається при вмісті натрію в зрошувальній воді більше 20 % від суми катіонів [1]. Під впливом увібраного натрію грунти втрачають дрібногрудочкувату структуру, стають розпиленими. Для них характерна злитність, низька водопроникність, утворення ґрунтової кірки, щільність при висиханні, в'язкість при перезволоженні та низькі запаси вологи, послаблюється активність ґрунтових мікроорганізмів. Усе це призводить до зниження родючості грунтів.

Мета досліджень. Останні 20 років дослідження осолонцьованості та гумусового стану зрошуваних грунтів області в зоні дії Інгулецької зрошувальної системи не узагальнювалися і матеріали досліджень в спеціальній літературі не публікувалися. Тому метою цієї роботи є узагальнення результатів 5-9 турів агрохімічного обстеження цих грунтів (1986-2003 рр.), обґрунтування причин зміни ступеня їх солонцюватості та вмісту в них гумусу для здійснення заходів щодо покращання властивостей і гумусового стану зрошуваних грунтів області в досліджуваній зоні. Наступний, тобто 10-й, тур агрохімічного обстеження зрошуваних грунтів Жовтневого і Снігурівського районів проводитиметься центром за графіком обстежень у 2008 році, що дасть змогу скоригувати узагальнені в цій роботі результати.

Матеріали і методи досліджень. Об'єкт досліджень - зрошувані грунти області в зоні дії Інгулецької зрошувальної системи. Матеріалами для досліджень є результати агрохімічного обстеження цих грунтів за 5-9 тури. Дослідження солонцюватості зрошуваних грунтів проводилися шляхом обробки первинних даних вмісту в них увібраного натрію та групування грунтів за ступенем їх солонцюватості на підставі результатів цієї обробки. Дослідження гумусового стану зрошуваних грунтів проводилося шляхом обробки первинних даних вмісту в них гумусу. На підставі отриманих результатів проведено узагальнення щодо осолоцьованості та гумусового стану зрошуваних грунтів досліджуваної' зони.

Результати досліджень та їх обговорення. За даними агрохімічного обстеження зрошуваних земель області в зоні дії Інгулецької зрошувальної системи найбільше поширення мають грунти зі слабким (0,41-0,80 мг-екв./100 г грунту) і середнім (0,81-1,30 мг-екв./100 г грунту) рівнями солонцюватості, грунтів з підвищеним і високим (більше 1,30 мг-екв./100 г грунту) рівнями солонцюватості (сильносолонцюваті грунти) незначна доля. Дані агрохімічного обстеження цих грунтів щодо ступеня їх солонцюватості за 59 тури наведені у таблиці 1. Її дані свідчать, що якщо у 5-му турі масова доля слабосолонцюватих грунтів як у Жовтневому, так і в Снігурівському района складала в межах 60,5-66,1 %, то в двох наступних турах, 6-му і 7-му, доля слабо- солонцюватих грунтів знизилася до 25,5-33,3 % у