ТРОФИМЕНКО М.М., директор, ВЕЧЕРОВ В.І. - головний інженер-ґрунтознавець, ВАСИЛЕНКО Є.В. - завідувач відділу моніторингу ґрунтів.

Луганський обласний державний проектно-технологічний центр охорони родючості ґрунтів і якості продукції.

АГРОХІМІЧНІ АСПЕКТИ РОДЮЧОСТІ ҐРУНТІВ ЛУГАНЩИНИ

Викладений аналіз динаміки продуктивності ґрунтів ріллі області під впливом різної інтенсивності землеробства і, в першу чергу, хімізації.

Laid out analysis of dynamics of productivity of soils of plough-land of region under act of a different intensity of agriculture and, above all things, khymyzatsii.

Родючість ґрунтів - багатофакторний показник здатності ґрунтової системи забезпечити комфортні умови для росту та розвитку культурних рослин і в кінцевому підсумку визначити продуктивність агроценозів. З літературних джерел відомо, що саме поняття "родючість" та його компонентні складові по різному трактуються вчени- ми-ґрунтознавцями. Для оцінки рівнів продуктивності ґрунтів в основному використовуються фундаментальні властивості ґрунтів: потужність гумусового профілю, кількість гумусових речовин, вміст фізичної глини та деякі фізико-хімічні показники, при цьому не враховуються найбільш динамічні показники якісного стану ґрунтів, а саме: вміст макро- і мікроелементів, потужність генетичних горизонтів, хімізм ґрунтового середовища, щільність гумусового і перехідного горизонтів, склад і ємність катіонного обміну, які у своїй взаємодії і визначають штучну родючість, яка разом із природною створює потенційну родючість. Якраз потенційна родючість може відтворюватися, оскільки в будь-який проміжок часу матеріально проявляється у речовому складі ґрунту, його властивостях та режимах, а також щорічно своєю ефективною формою у вигляді продуктивності агроценозу [1]. Крім того, при визначенні потенційної родючості ґрунтів використовуються дані великомасштабного ґрунтового обстеження 1957-1961 рр., які не у повній мірі відображають фактичний ґрунтовий потенціал. У них практично відсутні будь-які зведення про зміни ґрунтів, що відбулися за останні 40-50 років - фізичні, хімічні, біологічні [2].

Моніторинг цих змін і являється основним об'єктом досліджень агрохімслужби. Дослідження динаміки показників родючості ґрунтів започатковані в 1965 році у Луганській області. До цього часу період розвитку землеробства області характеризувався як екстенсивний при рівні хімізації лише 16 кг/га діючої речовини, а потенційна родючість ґрунтів області приймається нами за базову. Результати досліджень підлягали функціональному перетворенню окремих параметрів родючості: умов зволоження, вмісту гумусу в орному шарі і по усьому профілю, азотних сполук, що лужногідролізуються, рухомих фосфатів і калію, мікроелементного складу, реакції ґрунтового середовища, при односторонніх обмеженнях агрохімічних властивостей і показників у комплексний показник - ґрунтово-агрохімічний індекс (бал), який один досить об'єктивно характеризує екологічний стан ґрунту замість багатьох.

Базовий інтегрований показник родючості ґрунтів області складав 50 балів та характеризував взаємодію наступних якісних показників екологічного стану ґрунтів: гумусованість орного шару 4,7 %, рН актуальний - 7,4, азот, що легко гідролізується, 125 мг/кг, рухомі фосфати - 66 мг/кг, обмінний калій - 85 мг/кг.

Фізико-хімічні властивості зональних ґрунтів чорноземів звичайних, які домінують у ґрунтовому покриві (>87 %), характеризувалися слідуючими характеристиками: поглинуті основи 38 мг-екв/100 г, у т.ч. Са++ - 31,50, М§ ++ - 5,5, - 0,2, К+ - 0,8. Одновалентні катіони № і К займали 2,6 % ємкості ГПК, що повністю виключало вплив солонцьового процесу на ґрунтоутворення [3, 4].

Сума солей у гумусовому горизонті чорноземів звичайних не перевищувала 1,241,36 мг-екв/100 г при слідуючому іонному складі водної витяжки: % НСО3- - 55, СІ - 14, 804" - 31, Са++ - 60, - 27, №++К+ - 13. Хімізм витяжки - гідрокарбонатно-кальцієвий.

Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва і, в першу чергу, хімізації, коли об'єми внесення мінеральних добрив досягали 105 кг/га діючої речовини та органічних добрив до 7,9 т/га (1986-1990 рр.), призвела до суттєвого підвищення продуктивності рослинництва області через підвищення рівня потенційної родючості ґрунтів. У цей період значно поліпшилися режими живлення макроелементів і, в першу чергу, фосфатний та калійний. Інтегральна оцінка рівня потенційної родючості ґрунтів області у середньому по області досягла 59 балів, а продуктивність рослинництва підвищилася на 27-30 %. Приріст врожайності визначався як взаємодія ґрунтових факторів і мінеральних добрив та факторів інтенсифікації сільськогосподарського виробництва: впровадження новітніх технологій, сортооновлення, організація території, енергонасиченість землеробства та ін.

Перехід землеробства області до екстенсивного типу виробництва сільськогосподарської продукції, характерною рисою якого являється зменшення обсягів внесення добрив, привів до суттєвого зниження потенційної родючості ґрунтів, у т.ч. і природної. За останні 15 років родючість ґрунтів області знизилась на 8 балів - до 51. Таке зниження обумовлене різким погіршенням режимів живлення: азотного на 6, фосфатного на 20, калійного на 14 мг/кг ґрунту. Особливо велику тривогу викликають прискорені темпи втрат макроелементів, особливо органогенних. Відмічається також прискорення темпів дегуміфікації - за останні роки ґрунти щорічно втрачають 0,58 т/га гумусових речовин. Необхідно відмітити, що процеси дегуміфікації спостерігалися з самого початку досліджень, проте їх темпи були значно нижчі - 0,37 т/га.

Багаторічні втрати гумусу, в першу чергу, пов' язані з мобільністю детритів, які представляють собою найбільш доступний субстрат мінералізації. У ґрунтах, де кількість детритів знижується до критичного рівня, мінералізується фундаментальний гумус, а зменшення його запасів до межі оптимальних (для чорноземів звичайних області 3,8 %) приводить до корінних змін властивостей ґрунтової системи аж до зміни напрямку ґрунтоутворення.

Проведеними дослідженнями встановлено, що корінні зміни проходять не лише в режимах живлення, а і у більш глибинних, фундаментальних фізико-хімічних властивостях ґрунтів, які у