ДИСПАНСЕРИЗАЦІЯ

Диспансеризація — метод медичного обслуговування населення, який передбачає активне виявлення захворювань у ранніх стадіях, нагляд за певними групами хворих з метою забезпечення їх життєдіяльності та працездатності, проведення оздоровчих заходів, обов'язкові медичні огляди деяких категорій населення тощо.

Диспансеризація населення включає:

– огляди населення лікарнями кожного року і проведення необхідних лабораторно-діагностичних і функціональних обстежень.

– проведення необхідних лікувально-оздоровчих заходів.

– диспансерне спостереження за хворими і людьми, які мають фактори ризику.

Диспансери є таких типів: кардіологічний, онкологічний, шкірно-венерологічний, протитуберкульозний, психоневрологічний, наркологічний, лікувально-фізкультурний, трихоматозний. Вони працюють за дільничим принципом і кожен їх вид має специфічні особливості. У своїй щоденній роботі диспансери контактують з лікувально-профілактичними закладами, надають їм організаційно-методичну допомогу в боротьбі з онкозахворюваннями.

3 організаційного погляду проблема диспансеризації має два аспекти: охоплення людей профілактичними медичними оглядами і активний нагляд за хворими на хронічні захво-рювання. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.94 р., обов'язковим медичним оглядам, які мають

на меті дати всебічну оцінку стану здоров'я обстежених осіб, підлягають діти, підлітки, ветерани війни і праці, особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та деякі інші категорії населення. Крім того, періодично обстежують працівників певних професій, осіб, що перебувають під впли-вом так званих факторів ризику, тощо. Практично це озна-чає, що на кожній лікарській дільниці, а сюди входять і села, жителів яких обслуговує ФАП, не менш як третина мешканців потребує медоглядів з профілактичною метою. Коли ж ураховувати й цільові медогляди (для виявлення певного захворювання), то є всі підстави твердити про до-цільність огляду кожного сільського мешканця.

Диспансерний нагляд за здоровими особами і хворими проводять лікарі різного фаху. Фельдшер і акушерка — не-замінні помічники лікаря в проведенні диспансеризації.

Комплексні профілактичні медогляди. Перелік так зва-них обов'язкових контингентів для медогляду, а також лі-карів-фахівців, які проводитимуть його, і потрібних для цього допоміжних досліджень визначає районна СЕС. До тих, хто має пройти комплексний профілактичний медогляд, крім контингентів, зазначених у постанові Кабінету Міністрів, на-лежать передусім механізатори, тваринники, особи, які пра-цюють з отрутохімікатами, працівники торгівлі, громадсь-кого харчування, дитячих закладів та ін. Залежно від міс-цевих умов і за рекомендацією головного лікаря сільської лікарської дільниці та фахівців ЦРЛ контингенти для ме-догляду можуть бути розширені.

Фельдшер складає в двох примірниках список осіб, яким належить пройти профілактичний медогляд, і затверджує його в сільській Раді. Один примірник списку він надсилає в районну СЕС. Для контролю за повнотою проведення ме-догляду доцільно використовувати перфокартотеку.

Після того як визначено обсяг роботи в цілому по району, організаційно-методичний кабінет ЦРЛ формує бригаду лі-карів і складає графік проведення медоглядів. Його затвер-джують головний лікар району і голова виконавчого комітету районної Ради народних депутатів. З графіком ознайомлюють працівників усіх ФАПів. Медогляди проводять у грудні— травні в дільничній чи районній лікарнях або на ФАПі.

Фельдшер бере безпосередню участь у медогляді. Він до-повідає лікареві про те, коли і з якого приводу звертався хворий за допомогою (на підставі записів, зроблених в ам-булаторному журналі), інформує про умови його праці, побу-ту, спосіб життя. Особливу увагу звертає на випадки тимча-сової втрати працездатності.

Виявлених хворих беруть під активний нагляд, складають план заходів щодо їхнього оздоровлення. Звичайно, не саме по собі взяття хворого на облік, а повне й своєчасне проведення оздоровчих заходів зумовлює ефективність диспан-серного нагляду.

Цільові профілактичні медогляди. Із розширенням ме-режі медичних закладів у сільській місцевості, удосконален-ням форм і методів їхньої роботи кількість хвороб, що під-лягають активному виявленню, зростає. Нині до першочер-гових належать медогляди з метою виявлення хворих на ту-беркульоз, злоякісні новоутворення, шкірні й венеричні хво-роби, зоб, цукровий діабет, а також на хронічний алкоголізм, глаукому та інші недуги.

Медогляди з метою виявлення шкірних і венеричних хво-роб поєднують з комплексними медоглядами осіб певних про-фесій — працівників торговельних, харчових підприємств, дитячих закладів. Якщо треба обстежити тих, хто перебував у контакті з виявленими хворими, медпрацівники пункту беруть участь у залученні цих осіб до обстеження дермато-венерологом ЦРЛ.

Зоб і цукровий діабет виявляють у процесі поточного звер-тання в медичні заклади, зокрема на ФАЛ. Кожному, хто звертається, фельдшер або акушерка повинні зробити експрес-аналіз сечі на глюкозу. Крім того, під час огляду з'ясовують, чи є симптоми захворювання на зоб. За най-меншої підозри щодо цього медпрацівник повинен направити хворого в дільничну чи центральну районну лікарню.

Виняткове значення має організація цільових медоглядів з метою виявлення туберкульозу і злоякісних новоутворень. Щоб успішно провести їх, потрібно насамперед точно виз-начити склад і чисельність відповідних контингентів.

Медоглядам з метою виявлення туберкульозу підлягає практично все населення. Особливу увагу слід звернути на так звані групи збільшеного ризику. До них належать хворі на хронічні неспецифічні захворювання легень, силікоз, ви-разкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки, цукровий діабет; особи, в яких спостерігаються часті простудні захво-рювання дихальних шляхів або залишкові специфічні зміни в легенях, а також особи віком понад 50 років і ті, хто два роки чи більше не проходив рентгенофлюорографічного об-стеження. Фельдшери складають списки осіб, які підлягають медоглядові, або застосовують спеціальну картотеку.

Для виявлення туберкульозу серед сільської людності ве-лике значення мають подвірні обходи, які проводить фельд-шер або патронажна сестра не рідше як тричі на рік. Під час подвірних обходів звертають увагу на осіб, які часто й довго кашляють, виділяють мокротиння, в яких є задишка тощо. Таким особам, а також дітям після одного року життя і підліткам слід робити туберкулінові проби. У разі виявлення віражу цієї проби обстежених