УДК: 631.452:626.81

ГАМАЮНОВА В.В.

Миколаївський державний аграрний університет

Гамаюнова Валентина Василівна, д.с.-г.н., професор Миколаївського державного аграрного університету. Коло наукових інтересів - агрохімія, родючість грунтів, проблеми землеробства, агроекологія, сільськогосподарські меліорації.

ЗНАЧЕННЯ ДОБРИВ У ФОРМУВАННІ РОДЮЧОСТІ ТРИВАЛО ЗРОШУВАНИХ ГРУНТІВ СТЕПОВОЇ ЗОНИ УКРАЇНИ

Наведені зміни вмісту гумусу, основних елементів живлення - азоту, фосфору, калію та миш'яку в темно-каштановому грунті залежно від добрив та тривалого зрошення.

The resulted changes of maintenance of goumousou, basic elements of feed - to nitrogen, phosphorus, potassium and arsenic in dark-chestnut soil depending on the fertilizers and protracted irrigation.

В останні десятиріччя стан землекористування в Україні не відповідає основним вимогам раціонального господарювання. Значна частина орних земель втратила потенційну родючість, не може забезпечувати отримання сталих гарантованих урожаїв. Спрощення більшості технологічних прийомів через нестачу матеріальних ресурсів призвело і продовжує призводити до погіршення родючості грунтів, поступового їх виснаження на елементи живлення, деградаційних процесів, тобто до втрати продуктивних можливостей [1-3]. Спричиняють ці негативні явища багато чинників, серед яких одне з провідних місць належить істотному скороченню застосування добрив.

Без внесення добрив навіть за формування низьких рівнів урожаїв у землеробстві складається від'ємний баланс елементів живлення. На збіднених грунтах без застосування добрив (без створення сприятливого поживного режиму для культур) зрошення може виявитися неефективним, а витрати, що з ним пов'язані, не окупляться приростом урожаю. Адже з нічого ніщо не виникає. Можливості будь-якого грунту обмежені, вони поступово втрачають родючість. Грунт з низьким вмістом елементів живлення, за інших рівних можливостей, у роки з екстремальними погодними умовами знижує свою продуктивність на 40-50 %, тоді як грунт з оптимальним їх вмістом - на 20-30 % [4-5].

Особливо це важливо для зрошуваних грунтів, на яких потреба рослин у волозі оптимізується, значно зростає їх продуктивність і, відповідно, винос елементів живлення сформованим урожаєм. Так, згідно з узагальненими даними наукових установ, урожай культур на зрошуваних землях у 2,5-3,0 рази перевищує їх рівень порівняно з суходолом, а в гостро посушливі роки, коли без зрошення врожай практично не формується, ще більшою мірою [6].

Враховуючи вищезазначене, ми проаналізували стан тривалого використання зрошуваних земель зони півдня України та його зміни під впливом застосування добрив.

Дослідження проведені у тривалих стаціонарних дослідах, що закладені в 1967-1970 рр. на темно-каштановому середньосуглинковому

грунті в дослідному господарстві Інституту зрошуваного землеробства УААН у зоні Інгулецької зрошувальної системи. В орному шарі в середньому містилося: гумусу 2,0-2,26 %, загальних азоту - 0,116-0,118, фосфору - 0,130,16, калію - 2,0-2,7 %, у тому числі рухомих форм відповідно 6,1; 2,4-2,8; 25-28 мг/100 г грунту, рН водної витяжки 7,0-7,2. Найменша вологоємність 0-100 см шару грунту 21,5 %, вологість в'янення 8,2 %. У складі зрошувальної води Інгулецького каналу переважно містяться №С1, MgCl2,Na2SO4, періодично з'являється сода в кількості 0,24-0,4 мг екв./л., мінералізація становить 0,6-1,6 г/л, вміст натрію від суми катіонів - 27-76 %, а хлору від суми аніонів - 26-71 %. Дослідження проводили в сівозмінах, типових для зони зрошення півдня України, використовуючи районовані сорти і гібриди та загальноприйняті технології для зрошуваних земель півдня України. Поливи проводили дощувальним агрегатом ДДА - 100 МА.

У світовому землеробстві, так зокрема і в Україні, відмічається пряма залежність між рівнем виробництва сільськогосподарської продукції та використанням мінеральних добрив.

За усередненими даними на частку добрив у можливому підвищенні врожаїв сільськогосподарських культур за вирощування їх без

Окрім впливу добрив на формування рівнів урожаїв с-г культур, вони істотно позначаються на основних показниках родючості грунту. Вносили в 1986-1990 рр. органічних 6,4 т/га, мінеральних - 131 кг/га, а в останні роки - 0,3 т/га та біля 20 кг/га. Систематичне внесення мінеральних добрив позитивно впливає на вміст поживних речовин у грунті. Без їх застосування кількість рухомих елементів живлення суттєво зменшується і особливо у зрошуваному грунті. Вміст рухомого фосфору найбільшою мірою змінюється в грунті не удобрюваних варіантів. Так, після 30-річного вирощування культур сівозміни в орному шарі незрошуваного неудо- брюваного грунту містилося Р2О5 1,65 мг/100 г, удобрюваного - 3,85, №К2 - 7,93, а

зрошуваного відповідно: 1,30; 3,48 та 5,48 при вмісті цього елемента на початок проведення досліджень 2,65-2,85 мг/100 г грунту, (ОТКі - оптимальна доза добрив під кожну культуру сівозміни без зрошення, №К2 - те ж для зрошення). Проте вміст загального азоту, органічного вуглецю, потенційна їх мінералізація на кінець четвертої ротації (після розробки пласта люцерни) у зрошуваному грунті були дещо більшими порівняно з незрошуваним аналогом, що свідчить перш за все про позитивну дію вирощування люцерни в сівозміні. Ця культура позитивно вплинула і на кількість гумусу. Вміст його без застосування добрив протягом тривалого періоду дещо зменшився, а за умови систематичного їх внесення - стабілізувався і у зрошуваному грунті навіть зрошення припадає 40-50 %, а на зрошенні - 70-75 %. Ці дані слід враховувати не тільки науковцям і господарникам, а і політикам та економістам. Саме шляхом правильного застосування добрив можна підняти економіку, швидко нарощуючи виробництво сільськогосподарської продукції. Роль засобів хімізації на продуктивність сільськогосподарських культур покажемо на прикладі порівняння України з іншими розвинутими країнами світу (табл. 1).

Наведені дані переконливо свідчать, що хімізація та інтенсифікація землеробства є шляхом до