УДК 327.39:321.1

Шепелев М.А., Дніпропетровський національний університет

Політична система мондіалізму як нова реальність глобального світу

Стаття присвячена осмисленню природи феномену - політичної системи мондіалізму, що виникає у рамках саме другого виміру глобалізації. Автор пропонує поняття "політична система мондіалізму" у розвиток концепції економічної системи глобалізму для опису процесів і станів, що відбуваються у вимірі глобальної реальності.

The article is dedicated to understanding of the nature of a phenomenon - political system mondial- izm, which one arises within the framework of the second measurement of a globalization. The writer tenders concept "a political system mondializm" in development of the concept of an economical system globalize for the description ofprocesses and condition that descend in measurement of a global reality.

Сучасна епоха серед багатьох своїх визначень постає і як епоха розгортання жорсткої боротьби за визначення обличчя майбутнього глобального світу, яка на поверхні прийняла форму конкуренції альтернативних стратегій - глобалізму і так званого антиглобалізму, який насправді є альтернативним глобалізмом. Політика, ідеологія і стратегія остаточно вийшли у цій боротьбі за національні рамки. У цих умовах, коли світ знаходиться у точці біфуркації, на порозі незворотних змін, першочергового значення набуває оцінка спрямованості глобалізаційних процесів. В цьому контексті особливо важливо диференціювати глобалізацію як природний, об'єктивний процес та як суб'єктивний, штучний, насильницький процес в інтересах так званих "глобалізаторів". Саме цей другий вимір, який сьогодні виходить на перший план, ставить у центр уваги проблему політичного вибору та політичного управління глобальними процесами, покликаного відвернути глобальну цивілізаційну катастрофу.

Метою даної статті є осмислення природи й закономірно-необхідного характеру

становлення нового феномену - політичної системи мондіалізму, що виникає у рамках саме другого виміру глобалізації. Поняття "політична система мондіалізму"

запропоновано нами у розвиток концепції економічної системи глобалізму, розробленої главою української школи глобалістики О.Г. Білорусом, для опису процесів і станів, що відбуваються у "надбудовному" вимірі глобальної реальності.

Постійні зміни і розмаїття є важливими ознаками глобальної дійсності, і тому з першого погляду навіть може скластись враження, що у глобальній дійсності взагалі відсутні будь-які сталі форми й закономірні тенденції. Насправді глобалізація як продукт антропосоціальної творчості цивілізації Модерну об' єктивно спрямована на зростання впорядкованості суспільних відносин, що є умовою виживання і розвитку людської цивілізації.

Таке розуміння глобалізації відповідає європейській неоконсервативній традиції, в якій під порядком звичайно розуміються природні ефективні засоби життєдіяльності та розв'язання суспільних суперечностей. Неоконсерватори особливо підкреслюють, що порядок забезпечується суспільними інститутами, що зумовлює необхідність протистояти руйнівному процесу звільнення людини від інституційно обумовленого порядку. Це також відповідає іманентно наявній усередині глобалізаційного процесу тенденції до інституціоналізації, до створення глобальних інститутів, покликаних

утверджувати "спільне благо" вже у глобальному його розумінні.

Як відзначає Є.М. Суліма, "порядок передбачає наявність певної організації, покликаної забезпечувати підтримання

стандартів поведінки. В основі цієї

організації лежить певний баланс суспільних сил, що є результуючою співвідношення різних способів соціальної поведінки" [1, с. 8]. Глобалізаційний процес означає саме таке просування через постійні конфлікти і суперечності, через створення і руйнування соціальних балансів до певної організованої, впорядкованої взаємодії, що підтримується спільним простором регулятивних норм і цінностей. Ця взаємодія має насамперед економічну основу, втілюючись на сучасному етапі в економічній системі глобалізму. Нерівноважність цієї системи має визначальне значення для окреслення можливостей і завдань глобалізації управління.

"Найважливішим економічним інструментом організації сучасного міжнародного життя" називає глобалізацію О.Г. Білорус [2, с. 174]. Цим він фактично підкреслює те, що в процесі глобалізації економіка стає політикою та ідеологією сучасної епохи, яка виконує системоорганізуючі функції у глобальному світі. Глобалізація формує новий соціально- економічний устрій, створює принципово нову систему економічних відносин - економічну систему глобалізму.

Дійсно, сучасний стан світового економічного і політичного розвитку характеризується тим, що у процесі глобалізації та на основі постіндустріальної технологічної революції 6090-х років ХХ ст. сформувалася нова економічна і соціальна система, в основі якої - так звана "глобальна тріада": "Глобальні держави - глобальні корпорації - глобальні міжнародні організації". Основними її характеристиками є: глобальні відкриті ринки при автономії постіндустріального господарства як єдиного полюсу господарчої моці; всезростаюча залежність глобальної економічної ситуації від ситуації у країнах-лідерах глобалізації; домінування глобальних держав і глобальних корпорацій як основних елементів системи глобалізму, взаємодія яких утворює свого роду воєнно-економічний симбіоз; силова інтеграція, геоекономічні війни та глобальна добровільно- примусова координація національних стратегій і політик як основні способи підтримання єдності системи; глобальна дискримінація, глобальна експлуатація інформаційно- інтелектуальних ресурсів, фінансово- економічний та соціальний тероризм глобальних держав і глобальних корпорацій [2]. Технологічною ії основою можна вважати новітні інформаційно-телекомунікаційні технології, економічною - відокремлення виробництва прибутку від виробництва реальних благ, а соціальною - споживацьку конкуренцію, яка створює цілком атомізоване, соціально поляризоване суспільство, свого роду асоціальні джунглі - царство "одномірної людини" (Homo oeconomicus).

Економічна система глобалізму в силу логіки конкурентного процесу має олігополістичний характер. Політична й економічна олігополія утворена великими державами, що відіграють визначальну роль у світовій політиці. Світові "олігархи" можуть здійснювати вплив на світову систему лише у взаємодії з великими транснаціональними корпораціями, штаб- квартири яких знаходяться в центрах олігополії. Центри світової олігополії зв'язані між собою диверсіфікованими й усе більш ефективними відносинами, що супроводжуються гострою конкуренцією. Кожний з цих центрів стимулює,