Відмінність між структурним і активним дефіцитом полягає в тому, що останній виникає в результаті проведення політики дефіцитного фінансування з метою стимулювання досягнення максимальної зайнятості наявних виробничих ресурсів, що спонукає економіку розвиватись відносно незалежно від циклічних коливань. Отже, активний дефіцит своїм імпульсним змістом відрізняється від структурного дефіциту.

Пасивний дефіцит бюджету зумовлюється економічною кон'юнктурою як першопричиною накопичення запланованого обсягу бюджетних ресурсів. Таким чином, пасивний дефіцит можна ототожнити з циклічним бюджетним дефіцитом.

Існування бюджетного дефіциту вимагає постійного пошуку шляхів його подолання і в ідеалі збалансування доходів і витрат бюджету. Конкретні заходи держави в цьому напрямі можуть бути різними, але в результаті зводяться до створення можливостей зростання доходів та скорочення видатків бюджету.

Питанням дефіциту бюджету приділяється дедалі більше уваги як у науковій літературі, так і в практичній діяльності.

Над бюджетною проблематикою працювали і плідно працюють багато економістів, науковців. Вагомий внесок у розроблення питань бюджетної політики й методів збалансування державного бюджету зробили О.Д. Василик, А.О. Єпі-фанов, Ю.В. Пасічник, І.В. Сало, СІ. Юрій. Щодо аналізу явища бюджетного дефіциту, актуальними є статті Т. Бурлай, І. Дьяконової, Н. Радіної, 1. Радіоно-вої, радника з економічних питань Центру політичних досліджень "Нова хви¬ля" Л. Виткович, аналітичні публікації Н. Яценко. Заслуговують на увагу мате¬ріали І.Я. Чугунова, Р.В. Луценко, О.А. Самошкіної стосовно підсумків виконання бюджетів України.

За своєю природою бюджетний дефіцит, як і будь-яка інша економічна категорія, має конкретний інтервал дії, що визначається, з одного боку, законами зростання вартості, з другого — законами інфляції. Якщо бюджетний дефіцит тяжіє до законів зростання вартості, він об'єктивно набирає активної економічної форми, якщо ж до законів інфляції — то пасивної. Регулювання бюджетного дефіциту полягає в тому, щоб за допомогою фінансового механізму обома формами бюджетного дефіциту ефективно адаптуватися до тенденції зростання граничних суспільних витрат виробництва. Водночас це означає і стимулювання розвитку продуктивних сил країни. Застосування такої політики дасть змогу суспільству залежно від рівня економічного розвитку і потенціалу грошових ресурсів планувати прийнятний розмір дефіциту бюджету.

Дефіцитність бюджету пов'язана з деякими видами податкових вилучень у державі: тому реформування податкової системи має базуватися на принципі фіскальної достатності, тобто формування дохідної частини бюджету на рівні, достатньому для здійснення державних функцій, а також на принципах обов'язковості й рівномірної навантаженості при сплаті податків, недопущення проявів дискримінації окремих платників. Неприпустиме масове надання податкових пільг окремим суб'єктам підприємницької діяльності.

Проблема полягає в тім, що, по-перше, галузеві пільги є одним з основних інструментів державного регулювання розвитку економіки. По друге, — вони найменш ефективні, оскільки їхня результативність залежить від правильного визначення пріоритетних галузей. Аналіз оподаткування в історичній ретроспективі підтверджує таку закономірність: справляння податків за досить високими ставками супроводжується наданням різноманітних пільг, тоді як зниження податкових ставок у процесі податкових реформ — розширенням податкової бази за рахунок скасування ряду пільг.

Існує і проблема ПДВ, що накопичувалася з 1997 року. Якщо не поліпшити адміністрування цього податку, то надалі співвідношення між отриманими від нього і повернутими коштами збалансується, тобто нетто-надходження будуть нульовими, а в перспективі держбюджет виплачуватиме компенсації з ПДВ більше, ніж одержуватиме від цього податку.

Сьогодні через механізм невідшкодування податку на додану вартість відбувається вимивання обігових коштів у суб'єктів підприємницької діяльності. Так, надходження від ПДВ у 2003 році становили 13,2 млрд. грн., а відшкодування — 8,3 млрд. грн. У 2004-му планується: надходження — 14,5 млрд. грн., відшкодування — 12,4 млрд. грн., у 2005-му: надходження — 15,9 млрд. грн., відшкодування — 17,9 млрд. грн.

Більшість положень стосується окремих поточних рахунків платників ПДВ, проте прописано важливі норми: про автоматичне відшкодування ПДВ великим експортерам і про можливість погашення зі спец. рахунку будь-яких інших податкових зобов'язань.

Нині система ПДВ-рахунків функціонує лише в Болгарії ( з 1 липня 2002 року). Основним результатом їхнього введення є зростання доходів від податку на додану вартість, що отримані від реалізації на внутрішньому ринку, а також збільшення чисельності платників податку.

З 1 квітня підприємства України відкривають два рахунки: основний і зі сплати ПДВ. При купівлі товарів гроші переміщуються з поточного рахунка покупця на поточний рахунок контрагента, без обліку ПДВ. Нарахований ПДВ переводиться зі спец. рахунка продавця на спец. рахунок покупця.

Відшкодування надходитиме також на ПДВ-рахунок. І витрачати його можна буде тільки на цілі, передбачені п. 6 Порядку. Хоча в Болгарії передбачено механізм зворотного переведення повернених коштів зі спец. рахунків на поточні рахунки за результатами додаткової перевірки законності повернення.

Головною метою запровадження розрахунків із ПДВ через спец. рахунки є боротьба зі зловживаннями при адмініструванні податку. Основний із них — незаконне відшкодування ПДВ із державного бюджету при фіктивному експорті.

Уряд Російської Федерації, який планував уведення ПДВ-рахунків із 2005 року, відклав реалізацію цих планів на пізніший термін. По-перше, через аналіз темпів зростання доходів болгарського бюджету від ПДВ за внутрішніми операціями і їхньою тенденцією до зниження. По-друге, співвідношення доходів від приросту надходжень ПДВ і витрат на його адміністрування виявилося нееквівалентним. По-третє, блокування ПДВ на окремому рахунку вилучає в підприємства 20% обігових коштів. Як наслідок, чимало підприємств компенсуватимуть дефіцит обігових коштів за рахунок підвищення цін на свої товари і послуги.

3 1 січня 2004 року бюджетну заборгованість перед платниками ПДВ перевели на рахунок державного внутрішнього боргу, випустивши на суму заборгованості державні цінні папери. Непогашеними залишилися заборгованість у