У 1993—2005 роках структура доходів Державного бюджету України значно змінилась, що зумовлено як зміною політики доходів, зокрема податкової політики (зміна податкових ставок, бази оподаткування, податкових пільг тощо), так і розподілом загальнодержавних доходів між різними ланками бюджетної системи, а також зміною економічної ситуації в цілому.

Найбільшим джерелом доходів державного бюджету є податок на додану вартість. У 1993—2005 роках спостерігалися різкі коливання надходжень від цього податку. Так, якщо в 1993 році його частка в доходах державного бюджету становила 43,2 відсотка, то в 1994 році вона зменшилась до 32,9 відсотка, тобто на 10,3 відсотка; в 1995 році знову дещо зросла — до 35 відсотків. Найнижчою була частка ПДВ в доходах державного бюджету в 1996 році — 19,4 відсотка, що було спричинено зниженням ставки ПДВ з 28 до 20 відсотків. У 1996 році така частка знову дещо збільшилась – до 22,9 відсотка.

З 1997 року спостерігається стрибкоподібне зростання надходжень ПДВ, що стало наслідком зарахування цього податку в повному обсязі до доходів державного бюджету, в той час як раніше він розподілявся між ланками бюджетної системи. Так, питома вага ПДВ у доходах державного бюджету в 1997 році склала 51,6 відсотка, у 1998 — 2002 роках вона знизилась і стала у 2002 році — 32,5 відсотка.

Другим за величиною джерелом надходжень до державного бюджету є податок на прибуток (доходи) підприємств. Найбільш значною була його частка в 1999—2001 роках: у 1999 році — 19,4 відсотка, у 2000 році — 21,9 відсотка, у 2001 році — 19,2 відсотка. У 2001—2004 роках його частка зменшилася і стала в 2001 році — 16,8 відсотка, у 2004 році — 12 відсотків, що було спричинено зростанням числа збиткових підприємств, зниженням рентабельності продукції.

У зв'язку з законодавчими змінами цього податку в 2003— 2004 роках він став зараховуватись до доходів місцевих бюджетів. Але з 2004 року знову став розподілятися між державним і місцевими бюджетами, і його частка в доходах державного бюджету в цьому році становила 7,8 відсотка, у 2005 році — 19,7 відсотка.

Третє за значенням дохідне джерело державного бюджету — акцизний збір. У 1992—1997 роках його частка в доходах державного бюджету була відносно стабільною: у 1992 році — 4,3 відсотка, у 1993 році — 4,4 %, 1994 році — 4,7 %, у 1995 році — 3,9 %, у 1996 році — 4,5 %, у 1997 році - 4,6 %. У 1998 році питома вага його значно зросла і склала 8 відсотків, у 2002 році вона дещо збільшилась і становила 9,4 відсотка. А протягом останніх років він невпинно рухається в перед, оскільки число підприємств зростає з кожним днем і за даними 2005 року він становив 14,3 відсотка

Доходи від зовнішньоекономічної діяльності (в основному це ввізне мито) також мають чималу питому вагу у надходженнях державного бюджету, хоча спостерігається їх значне коливання за роками. Так, якщо в 1999 році їх частка становила 5,6 відсотка, то в 2000 році вона збільшилася до 9,8 відсотка, в 2001 році зросла трішки більше ніж на одну четверту — до 14,7 відсотка. У 2002 році така частка зросла до 15,1 відсотка, а в 2003 році знову зменшилася до 11,4 відсотка. У 2004—2006 роках мало місце поступове зростання питомої ваги цих доходів. Останніми роками підвищується роль неподаткових джерел формування державного бюджету, зокрема надходжень коштів від приватизації державного майна, рентної плати за нафту і природний газ, що видобуваються в Україні, та різниці в цінах за природний газ, відрахувань від плати за транзит природного газу через територію України та інших. В цілому частка неподаткових надходжень державного бюджету в 2002 році становила 13,2 відсотка, а в 2005 році — 27,9 відсотка.

Частка державних цільових фондів у загальній сумі надходжень до державного бюджету поступово зменшується. У 2002 році вона становила 20,8 відсотка, у 2005 році — 0,5 відсотка.

Збільшення доходів державного бюджету має відбуватися не за рахунок посилення податкового навантаження на економіку, а шляхом глибокої лібералізації податкового законодавства, розширення бази оподаткування, створення сприятливих умов для розвитку виробництва, приватного підприємництва, скорочення нелегального тіньового обігу.

Необхідною умовою зміцнення дохідної бази бюджетів усіх рівнів є невідкладне прийняття Податкового кодексу, проведення на його основі радикальної податкової реформи. Метою реформи є реалізація триєдиного завдання:—

відчутно послабити податковий тиск;—

спростити процедури податкового адміністрування;—

створити надійний захист прав платників податків.

Передбачене Податковим кодексом, прийнятим Верховною

Радою України у першому читанні, зниження податкового навантаження має проводитися поетапно. Вже у 2003 році має бути забезпечено:—

скорочення кількості податків та зборів (обов'язкових платежів) з 39 до 23;—

зниження з 20 до ! 7% ставки податку на додану вартість;—

зниження з 30 до 25% ставки податку на прибуток підприємств;—

введення нової шкали ставок оподаткування громадян прибутковим податком;—

зниження з 30 до 15% ставок оподаткування дивідендів;—

зменшення розміру ставок нарахувань на фонд оплати праці, що спрямовуються у соціальні фонди, при збереженні передбачених законодавством соціальних гарантій;

— удосконалення практики