Кожен конкретний вид педагогічної діяльності має свої специфічні особливості. Такі специфічні особливості має вокально-педагогічна творчість учителя музики. Для того, щоб здійснювати її, потрібно володіти певними природними якостями, а саме:

- мати музичний слух:

- володіти співочим голосом:

- мати музичну пам'ять:

- мати ритмічні відчуття.

Ці якості вчителя музики формуються впродовж його дитячого, юнацького віку і вдосконалюються у процесі навчання у середньому та вищому навчальному закладі музичного профілю.

Сфера вокальної діяльності , в якій реалізується педагогічна творчість учителя музики, є надзвичайно широкою. Найперше – це вокальне забезпечення диригентської діяльності з шкільними хоровими колективами. В одних випадках учитель музики реалізує вокальні знання у процесі перевірки дитячих голосів для формування хорових партій колективів; у інших – зведення звучання хорових партій до якісного стандарту згідно з діапазоном, тембром, дикцією, одним словом, до звучання унісону; в третьому – відпрацювання чистоти інтонації, ансамблю, строю. Об’єкт педагогічної діяльності не є єдиним, а змінюється в залежності від конкретної професійної функції учителя музики, а саме:

- функції вчителя-вокаліста;

- функції-вокаліста з постановки голосу;

- функції вчителя-вокаліста у процесі роботи з хором;

- функції керівника малих вокальних форм;

- функції вокаліста у процесі навчання сольфеджіо.

У процесі виконання функції вчителя-вокаліста передбачено напрямок педагогічної діяльності вокаліста-виконавця. Це пов’язано із сольними виступами вчителя музики на різних шкільних виховних заходах. Одночасно вчитель музики ілюструє вокальні твори учням на уроках «Музичне мистецтво». Тому формування цієї функції у майбутніх вчителів-вокалістів украй необхідно для забезпечення своєї професійної діяльності. Постановка дитячих голосів різних вікових категорій звичайне явище в роботі з школярами. Учитель музики постійно займається з учнями з добре обдарованими від природи голосами. Дар голосу з гарним природних тембром, силою звука потребує постановки дихання, музичної пам’яті, координації слухо-моторних зв’язків, артистичних та вокальних можливостей. Тому формування знань, умінь із методики постановки дитячих та юнацьких голосів – одна з вокальних функцій учителя-вокаліста.

Учитель-диригент, який здійснює організацію, навчання та виховання школярів засобами хорової музики, тісно пов'язаний з вокально-педагогічною творчістю. Неможливо підготувати хоровий колектив школярів, якщо вчитель музики недостатньо підготовлений з вокалу та методики роботи з дитячими голосами. Він, практично, позбавлений забезпечити хормейстерську роботу з шкільним хором. Тому питання управління дитячими співочими голосами впроваджується через вокально-хормейстерську функцію учителя музики, яку він повинен осягнути у процесі підготовки з вокально-педагогічної творчості.

Великої майстерності повинен набувати вчитель музики, коли він буде організувати малі вокальні форми з школярів, а саме: соло, дуети, тріо, квартети, вокальні групи. Без них неможливо забезпечити музично-естетичне виховання дітей та проведення різноманітних мистецьких заходів у школі. Формування функції керівника малих вокальних форм – один із важливих етапів вокально-педагогічної творчості вчителя-музиканта.

Вивчення музичної грамоти з школярами тісно пов’язане з практичним застосуванням її через сольфеджіо. Адже для того, щоб чисто інтонувати інтервали музичного звукоряду, необхідно оволодіти співацьким голосом і чистим інтонуванням музичних вправ, пісенного репертуару – магістральний шлях до підготовки професіонала-педагога.

Тому вчитель музики є творцем конкретного вокально-педагогічного процесу на предметно-методичному рівні. Об’єктом його професійної діяльності є навчальний процес, який формується через його професійні функції і проявляється як цілісна педагогічна система.

Готуючись до вокально-педагогічної творчості, майбутні вчителі музики орієнтуються на навчальний процес як цілісну педагогічну систему, основою якої є функціонуюча підсистема «вчитель-учень», акцентуючи увагу на особистість школяра. Така орієнтація зумовлена багатьма факторами.

По-перше, навчальний процес потребує певної затрати часу та праці педагогів і школярів.

По-друге, він є більш упорядкованим і високим організаційним рівнем.

По-третє, він органічно поєднується з музичним вихованням і розвитком школярів.

Отже, основи вокально-педагогічної творчості майбутнього вчителя музики закладається у процесі оволодіння власним голосом і формування знань, умінь і навичок із вокальної педагогіки. Процес вокальної підготовки здійснюється в системі вузівської освіти.

Специфічною особливістю творчого вчителя є перспективність бачення динаміки навчального процесу, здатність передбачити очікувані результати навчання в близькій та віддаленій перспективі, опираючись на музичні здібності та задатки кожного свого вихованця.

Навчальний процес учителя –вокаліста реалізується через взаємодію його з учнями у спільній музично-педагогічній діяльності. Завдання учителя-вокаліста – організувати роботу учнівського колективу (класу, хору, вокальних груп і малих форм) на спільну діяльність, результатом якої буде музичне навчання та виховання. Безперечно, така робота розпочинається з організації виконавства, проби сил колективу, спільного музикування, визначення мети такої діяльності тощо. На перший план цієї діяльності виступає спілкування як засіб передачі інформації за допомогою мови, усної та письмової.

Усна мова – вербальне (словесне) спілкування за допомогою мовних засобів (слів), які сприймаються слухачем і несуть у собі інформацію№. Діалог між учителем-вокалістом і класом, хором, співаками вербальними засобами може здійснюватися з допомогою: пояснення, розповіді, ілюстрації, демонстрації, зауваження, вимоги, вказівки, команди, прохання, бесіди, монологу. Ці форми вербального спілкування необхідно розглядати як двобічні, а не тільки з боку вчителя-вокаліста.

Тому процес вербального спілкування вимагає від майбутнього вчителя-вокаліста таких якостей:

-добре володіти рідною мовою;

_________________________________________________

№ Див.:Карпенко Ю.О.Вступ до мовознавства.-К.:Либідь, 1991.-с.5.

-вивчати значення усіх слів, які зустрічаються у пісенному поетичному тексті;

-уміти правильно ставити наголос і слідкувати, щоб мовні