виховання важливим є прийом інтуїтивного, порівняння. Він передбачає порівняння змісту щойно виявленої ознаки спостережувального об'єкта з попередньо опанованою, тобто дещо віддаленою за часом сприйняття. За умови застосування такого прийому стимулюються на лише репродуктивні функції мислиннєвої діяльності дітей, а й розвивається творчість усіх мислиннєвих операцій на підставі системного опанування інтуїтивного матеріалу. Дидактична цінність да-ного порівняння полягає також у тому, що процеси аналізу і порівняння збігаються у часі, за рахунок чого суттєво збагачується чуттєвий досвід дітей. Сформульовані на його підставі висновки мають прикладний ха-рактер, що особливо важливий для формування екологічної поведінки особистості.
Прийом паралельного порівняння, умовно виділений нами як третій, частково схожий на попередній у тій його частині, де збігаються в часі операції аналізу, порівняння та синтезу. Однак його якісна відмінність полягає в тому, що для порівняння одночасно подаються два об'єкти, кожен з яких спочатку аналізується, а потім порівнюється, й мислиннєвий процес переходить на етап синтезу. Операції аналізу й синтезу цілком підпорядковуються вимогам порівняння. У даному прийомі особливо важать критерії порівняння, спонукання дітей до диференціації схожих й відмінних якостей спостережуваних об'єктів.
З наведених прийомів порівняння найскладнішим є інтуїтивне порівняння. Тому не випадково, що в практиці роботи дошкільних закладів він використовується значно рідше. З погляду на те, що саме цей прийом спонукає дітей до зосередженості, вміння застосовувати у пізнавальній діяльності попередньо набуті знання, уніфікувати й перебудовувати їх відповідно до змінених умов чи завдань, з якими вони співвідносяться, вважаємо за необхідне максимально їх актуалізувати в процесі роботи з екологічного виховання дітей.
Пошуки і відкриття.
Посилання до життєвого досвіду й попередньо набу-тих знань у справі з екологіч-ного виховання розглядаємо як особливо важливий аспект роботи вихователя тому, що діти постійно перебувають у стані «пошуків» і «відкриттів». Про це важливо пригадати на заняттях спорідненої темати-ки, аби відновити ті емоційні стани, в яких перебувала істина в умовах самостійної діяльності. Так, скажімо, в розмові про продукти харчування (молоко, яйця, цукор, сіль, борошно, чай тощо) приклади життєвого досвіду дітей є незаперечною цінністю: діти беруть участь у придбанні, приготуванні й споживанні різних страв з одного продукту харчування тощо. Життє-вий досвід за таких умов сприяє систематизації щойно набутих знань, створює умови для поступового переходу до опанування більш складною інформацією, уміннями й навичками її набуття.
До обсягу складної інформації для роботи з дітьми дошкільного віку відносимо різні аспекти екопроблематики. Оскільки діти перебувають у постійному контакті з тваринами то залежно від користі, яку вони приносять, або шкоди чи загрози (старші відповідно коригують поведінку дітей), вихователь з перших тем диференціює ставлення людини і, зокрема, дітей до тварин. У сучасній методичній літературі, як і в наукових дослідженнях за темою «Зміст і завдання ознайомлення дошкільників з тваринним світом», чітко вимальовується кілька тенденцій:*
ознайомлення з будовою тіла, назвами його частин та їх функціями;*
ознайомлення з біоценологічними залежностями, в які вступає та чи інша тварина за умов свого існування;*
сезонні зміни в житті тварин, ознайомлення з поведінкою тварин;*
ознайомлення з самоцінністю тваринного світу на Землі, охорона й примноження рідкісних видів тварин.
Водночас пропонуємо ще один підхід, на користь якого свідчать багаторічні дослідження екологізації змісту окремих розділів чинної в дошкільному закладі програми у тій її частині, де розкривається питання про екологію птахів.
Екологічна спрямованість умови їх існування — живлення — планується педагогом одразу на початку роботи і супроводжує добір інформації на кожному наступному етапі. Розкриваючи засоби живлення птахів, до-цільно дати пояснення такого уявлення, як виводкові та нагніздні птахи. Потім, обравши для роботи, скажімо, гусеподібних представників родини качиних — гусей (сіру, білолобу, малу білолобу і піскульку), детально ана-лізувати їх зовнішній вигляд, забарвлення і будову (ріст), пристосування окремих органів до умов середовища (водоплавні), а далі переходити до пояснення міграцій птахів, що пов'язані з умовами їхнього існування: се-зонні міграції у цієї групи птахів пов'язані з живленням. На завершальному етапі такої роботи — формувати уявлення про поведінку і працю людини, яка причетна до охорони та захисту птахів, вивчення міграції птахів. І, нарешті, проблемні запитання такого типу: «Як птахи впізнають дорогу назад додому?», «Чому дикі гуси летять у вирій, а домашні залишають-ся з людиною?» та ін. Вони допомагають на основі зворотного зв'язку зробити синтез — виявити рівень оволодіння дітьми вміннями виділяти й аналізувати елементарні, але суттєві зв'язки і відношення в умовах їх прихованості від візуального сприймання. За правильного, методично вмілого керівництва подальшою роботою дітей, вони вже надалі самостій-но обирають для себе об'єкти дослідження в повторних спостереженнях і дослідах. Повз їхню увагу не проходять акти вияву живого в зв'язку з неживою природою та з діяльністю їх однолітків і дорослих.
У відборі екологічних знань до кожної підтеми теми «Тварини» ми йшли від двох компонентів — «дикі тварини» і «домашні тварини» — за описаною вище схемою і розглядали кожен з шести життєво важливих для них елементів: дихання, ріст, рух, живлення, розмноження, екологія тварин. В ознайомленні з екологією тварин необхідне попереднє ґрун-товне ознайомлення дітей з їх видовою різноманітністю і багатством, способами поширення в різних середовищах та їх значенням для природи і використанням в житті людини.
Для оволодіння дітьми знаннями з екології тварин ми вважаємо за необхідне розкриття найбільш доступних узагальнених ознак того місця, яке посідають тварини у відносинах «природа — людина — суспіль-ство — природа». Ознайомлення дітей з результатами взаємовпливу цих ланок