Звідси й випливають загальні вимоги до побудови навчальних предметів та розвивального навчання. Вони мають розгортатися у вигляді «дерева» понять: спочатку опановують найбільш загальні поняття, покладені в основу даної галузі чи сфери дійсності, що становить предмет. Цим забезпечується усвідомленість навчання.

У ході формування навчальної діяльності протягом 1—4 класів відбуваються радикальні зміни мотиваційної структури особистості дитини. Вони починаються з інтенсивного формування пізнавальних інтересів і до кінця початкових класів спонукають школяра самостійно шукати джерела їх задоволення. Тобто навчально-пізнавальні мотиви стають провідними не лише в шкільній діяльності, а і в інших сферах життєдіяльності дитини. Оскільки інтереси ці не приносяться до школи, а в буквальному розумінні творяться у спільній діяльності, вони усвідомлюються школярем у їх дійсній суспільній формі — групових ціннісних орієнтацій. [17, с.21]

Динамічний процес побудови міжособистісних зв'язків у спілкуванні дітей сприяє розвитку самосвідомості особистості школяра — спершу щодо реальної оцінки успішності у навчанні, а згодом і моральних якостей. У спілкуванні стають важливими не просто певні риси, що слугують для виконання тієї чи іншої роботи, а особистість дитини в цілому, її моральне обличчя.

Саме в молодшому шкільному віці формується особистісний потенціал, що забезпечує природний перехід до наступних вікових етапів. У середніх та старших класах у школярів формується стійка структура особистості, основу її становить моральний інтерес — ідеал, що постає усвідомленим мотивом життєдіяльності. У таких учнів складається чітке уявлення про життєвий шлях, чим забезпечується, зокрема, усвідомлений вибір професії. Протягом усіх років навчання колектив класу лишається основною референтною групою для ровесників, а, отже, й виховним середовищем.

Усвідомлене, діалектичне, дослідницько-пошукове мислення має стати однією з головних цілей навчального процесу, вести до гармонійного розвитку дітей: загального, психічного, розумового, духовного та фізичного. Знання, уміння та навички — це засоби, які забезпечують формування та розвиток здібностей і загальне становлення особистості. Навчання має бути зорієнтоване на завтрашній день: за традиційної методики дитину забезпечують комплектом «ключів»-правил, якими вона повинна відімкнути «замки» — навчальні завдання, учень, з яким працюють за методикою розвивального навчання, зіткнувшись з незнайомим завданням, досліджує його, міркує і шукає виходу. Оволодіння знаннями в розвивальному навчанні перетворюються на пошук самостійних відкриттів. Це і є принциповою відмінністю різних методик роботи з дітьми.

Розділ 2. Педагогічні умови формування дослідницько-пошукових здібностей

2.1.Педагогічні прийоми формування дослідницько-пошукових здібностей

Для формування в молодших школярів дослідницько-пошукових здібностей доцільно використовувати певні прийоми. Це, зокрема, розширення педагогічного поля, стимулювання допитливості, стимулювання пізнавального інтересу та активності, формування позитивної установки на "нецікаве", створення ситуації успіху.

Розширення інформаційного поля — створення системи накопичування початкової інформації про певний об'єкт на різних уроках, у різних видах діяльності, бо "порожня голова не думає"; проведення інтегрованих занять і постійне заохочення до пошуку і пригадування інформації з інших галузей науки для розширення поняття та "висвітлення ще однієї зі сторін". На уроках учитель може також повідомляти учням цікаві факти про звичайні предмети, які нас оточують, тоді в учнів формується розуміння того, що і в звичайних речах багато невідомого, і його цікаво досліджувати і пізнавати. [11, с.79]

Наприклад: Діти добре знають, що таке морква, гарбуз, та про ці овочі можна розповісти ще багато цікавого. Так, у давнину (середньовіччя) моркву вважали ласощами гномів. Існувало повір'я: якщо віднести до лісу миску з пареною морквою, то вранці знайдеш на тому місці зливок золота. Вночі гноми з'їдять моркву і щедро заплатять тому, хто її приніс. А от у Середній Азії з гарбуза роблять різний посуд: пляшки, відра, ложки. У великих гарбузах зберігають зерно та крупу. А в Африці у дощову погоду мандрівники ховають у гарбуз свій одяг і використовують великі гарбузи, щоб подолати річку, будуючи з них пліт.

Стимулювання допитливості, потягу до дослідження шляхом створення ефекту здивування й емоційного захоплення, тобто використання проблемності, інтриги, парадоксів. [11, с.80] Ступінь розвитку допитливості перед початком навчання у школі у різних дітей неоднаковий. Не в усіх формується пізнавальне ставлення до навколишньої дійсності, яке викликало б бажання вчитися. Одні діти перенасичені інформацією, яку звикли більше споживати, ніж здобувати, в інших немає смаку до нового, бо свого часу вогник допитливості не був підтриманий. Навчальна діяльність цих дітей може бути позбавлена безпосереднього інтересу й спонукається вчителем, батьками чи однокласниками. Формування пізнавальних інтересів ґрунтується на розвитку у дітей сфери почуттів, передусім таких, як подив при зустрічі з незвичним, несподіваним, тим, що суперечить власному досвідові або уявленням, вагання й сумніви в процесі пошуку, радість відкриття, радість від вирішення проблеми 3 метою стимулювання допитливості на початку уроку з навчання фоками при вивченні власних назв (імен) учитель може звернутися до парадоксального факту. Перед початком уроку він на дошці записує: О.—

Що, на вашу думку, написано на дошці? (Учні висловлюють власні припущення). Це найкоротше Ім'я на планеті, за результатами дослідів англійських учених, належить французу О. Найдовше ім'я