Про те, як хлібороби оберігають ґрунти від утворення ярів, розповідають учні.

VI. Закріплення і систематизація знань.

Учні відповідають на запитання: чому верхній шар ґрунту темніший, а нижній – світліший? Як утворюється перегній? Що ще є в ґрунті, крім перегною? Як ви про це довідались? Розгляньте малюнок «Ґрунт». Розкажіть про значення ґрунту для рослин і тварин. Яка найістотніша ознака ґрунту? Чому хлібороби багато працюють на полях? Як населення нашої місцевості дбає про родючість ґрунтів? Як ви розумієте прислів'я «Поле працю любить»?

VII. Підсумки уроку. Завдання додому. Довідатися, як батьки обробляють ґрунт; у зошиті замалювати розріз ґрунту (що бачили на екскурсії), підготувати відповіді на запитання до статей.

Отже, в наведеній схемі уроку можна прослідкувати використання таких методичних прийомів як розповідь, пояснення, бесіда, наочність, екскурсія, проведення дослідів, спостереження тощо. Тобто можна говорити, що використовуються всі зазначені вище групи методів.

Слід детальніше зупинитися на висвітленні основних методів, що використовуються для формування понять і бережливого ставлення до природи при вивченні теми ґрунту.

2.1. Словесні методи

Словесні методи найчастіше застосовуються на етапі сприймання й усвідомлення учнями нового матеріалу під час його викладу з метою розвитку пізнавальної активності, логічного мислення школярів і засвоєння ними інформації, що викладає вчитель. За характером виклад матеріалу може бути описовим, пояснювальним, проблемним. На практиці він реалізується у формі бесіди, розповіді, опису, пояснення в межах загальних методів навчання – пояснювально-ілюстративного або частково-пошукового [5, 100].

Ці методи застосовуються в різних співвідношеннях: розповідь змінюється бесідою, бесіда – поясненням. Буває й інша послідовність: бесіда передує розповіді, розповідь закінчується бесідою.

Специфічною особливістю застосування методів викладу для даної теми уроку є тісний зв'язок словесних методів з наочними і практичними залежно від змісту навчального матеріалу і рівня підготовленості учнів до його сприймання. Основною складністю при застосуванні словесних методів є організація учнів. Увага дітей 1-4-х класів найефективніша протягом 3-5 хвилин, а потім вона послаблюється і потроху розсіюється. Тому слід заздалегідь готувати до уроку різні наочні посібники і продумувати методичні прийоми, які активізуватимуть пізнавальні можливості учнів.

Бесіда – це діалогічний (запитально-відповідний) метод навчальної роботи. Бесіда характеризується участю в розв'язанні питання і учнів, і вчителя. Основним структурним елементом будь-якої бесіди є запитання вчителя. Вони повинні органічно випливати з викладеного матеріалу і скеровувати увагу учнів на засво-єння істотного. Бесіди необхідно проводити систематично, поступово привчаючи молодших школярів до самостійного висловлювання. Для того, щоб застосувати метод бесіди, необхідно, щоб учень брав у ній активну участь. Лише спеціальне формування вмінь запитувати й відповідати поступово готують молодших школярів для навчального діалогу. При цьому можна використати казкових героїв для створення ситуацій, в яких би виникла потреба задати певні запитання.

Наведемо приклад. На урок природознавства до учнів завітав Незнайко. Він при-ніс грудку землі і не знає, що це таке і як вона утворилася. Яке запитання по-ви-нен нам задати Незнайко, щоб ми йому довели, що грудка – це шматочок ґрун-ту і утворюється вона шляхом складного процесу взаємодії різних природних сил.

Діти з задоволенням підбирають запитання:

Учитель повинен так ставити запитання учневі, щоб воно сприяло розвитку його мислення. Наприклад: Розгляньте в підручнику малюнок. Про що ви дізналися вперше, розглядаючи цей малюнок? [5, 102]

Важливо, щоб учитель на уроці під час роботи з роздатковим матеріалом пропонував дітям не лише розглянути об'єкти, описати їхній зовнішній вигляд, знайти ознаки, за, якими вони відрізняються, а й націлював їх на те, щоб, розгля-нувши предмети, молодші школярі поставили запитання. Якщо, шукаючи відповідь на запитання або формулюючи запитання, дитина починає мислити, це означає, що вчителем створюються умови для переходу до діалогічного навчання.

За допомогою бесіди здійснюється контакт між учителем і учнями. Вона допомагає розвивати логічне мислення. Її не можна будувати на невідомому учням матеріалі.

Бесіда на уроках природознавства залучає до пояснення матеріалу самих учнів, мобілізуючи їхні знання, збільшуючи їх активність і уважність, привчаючи самостійно викласти свої думки і знання. Якщо на уроці треба сформувати поняття про тварини або рослини, відомі учням, яких вони спостерігали і про які дещо знають (наприклад, зовнішній вигляд птахів, стадії розвитку білана капустяного), то доречніше застосувати бесіду. У процесі бесіди учні пригадують свої спостереження, мобілізують наявні в них знання.

Керівна і спрямовуюча роль у бесіді належить учителю. Постановка відповідного запитання примушує учнів задуматись, осмислити матеріал, відібрати потрібне і підготувати відповідь. Якщо при цьому демонструються наочні посібники, то їх необхідно роздивитись, проаналізувати і в них знайти відповідь на поставлене запитання.

Бесіда має особливе значення на узагальнюючих уроках і на уроках, де пов'язуються нові знання із опорними (раніше засвоєними). Індуктивна побудова бесіди можлива тоді, коли вивчається кілька подібних об'єктів або явищ. Це дає змогу наприкінці бесіди запитаннями підвести учнів до узагальнень і висновків індуктивно.

Дедуктивна побудова бесіди доцільна, коли вихідний матеріал відомий учням, коли на основі відомого загального положення необхідно знайти підтверджувальні факти. Бесіда на початку вивчення теми будується частіше індуктивно; заключна бесіда з теми набуває дедуктивного характеру: один учень формулює вивчене положення, інші наводять факти, що підтверджують і розвивають це положення [5, 103].

Бесіда завжди повинна відповідати загальним вимогам дидактики:

1. Зміст, форма і послідовність запитань повинні суворо відповідати поставленому завданню, пробуджувати інтерес дітей до предмета.

2. До бесіди потрібно ретельно готуватись. Питання для бесіди мають бути конкретні, точні, чіткі. При складанні