Є три зуби в букви 3, ними все вона гризе.

З-за ширми несміло з'являється буква И.

Ведуча. А буква И прийшла до нас сама. Колись за свій непослух вона була наказана: не бути їй великою, жодно-го слова не починається з неї.

Буква И.

И хороший голос має,

Але слів не починає.

Ти до неї підійди

І скажи їй: «Букво И,

Подивися, як розквітли

Наші ниви і лани».

На дальному плані за ширмою видніється Івасик-Телесик

Ведуча. Цього героя казки впізнали певно всі.

Діти. Івасик-Телесик.

Ведуча. Ловив рибку Івасик-Телесик, та попалась на гачок йому потрібна нам буква. Давайте покличемо його з берега.

Всі.

Івасику-Телесику, приплинь, приплинь до бережка.

Твоя матінка прийшла, їстоньки, питоньки тобі при-несла.

Івасик-Телесик. Чую, чую, що то голос не моєї матінки, та я якраз до вас і плив. Ось вам буква.

Буква І.

І підслухало розмову,

І з'єднало слово з словом.

І співає всі пісні —

І великі, І малі.

Над собою крапку носить,

І нічого в нас не просить.

За ширмою їжачок несе на голочках букву 1.

Ведуча. Ой, їжачок до нас у гості завітав. Давайте привітаємо його піснею.

Пісня «Привітальна».

Ведуча. Ей, стовпчику!

Буква Ї. Я не стовпчик!

Ведуча. Ей, хлопчику!

Буква Ї. Я не хлопчик.

Ведуча. Хто ж ти?

Буква Ї. Буква ї.

Ведуча. Що у тебе на голові? Шапка?

Буква Ї. Ні, дві крапки.

З-за ширми виходить хлопчик у береті.

Ведуча. Ей, малий, ти хто такий?

Буква Й.

Я не хто, а буква Й.

Щоб мене не зплутать з Й,

Я купив берет новий,

Не великий, не малий.

Подивіться, ось який!

З-за ширми появляється Коза-Дереза.

Коза-Дереза. Знаєте хто я? Впізнали мене? І здогада-лись з якої я казки? Разом з дітьми (співає).

Я Коза-Дереза, за три копи куплена

На півбока луплена

Тупу-тупу ніжками, сколю тебе ріжками,

Лапками загребу, хвостиком замету,

Тут тобі й смерть... Бррру...

Коза-дереза. І не боїтеся мене?

Буква К.

Вранці Півник в курнику:

Будить всіх: «Ку-ку-рі-ку!

Прокидайтеся, курчата,

Будем букву К вивчати».

Оце — Ж, а оце — К.

Цілий жук і півжука.

З-за ширми виглядає Лисичка-сестричка. Вона наспівує пісню «Я Лисичка, я сестричка».

Лисичка. Ось і тепер знайшла собі діло, завітала до вас у гості. І прийшла я не з пустими руками. В мене — чу-додійна торбинка. Коли що в ній знайдеш: то курочку, то півника, то гусочку, а то якось собака там побував. Б-р-р... Аж згадувати моторошно. Та забалакалась я. Що ж тепер у цій торбинці? Лисичка одну за одною витягує загадки.—

Швидко скрізь цей птах літає, безліч комах поїдає. За вікном гніздо будує. Тільки в нас він не зимує.

(Ластівка)—

В синім небі путь моя. Швидше всіх літаю я. Маю крила, хоч не птах. Люди звуть мене... (літак).—

Довгі ноги, довгий ніс, по болоту ходить скрізь. Хату свою на хаті має, жабам всім рахунок знає.

(Лелека)

Буква Л.

З букви Л для цирку збудували гірку,

Щоб катались звірі і жили у мирі.

З-за ширми з'являється Мийдодір.

Мийдодір. Впізнали мене? Я умивальників начальник і мочалок командир. Дуже я люблю тих, хто дружить з ми-лом, зубною щіткою і пастою. Люблю, коли букви і сло-ва вимовляють чисто й чітко.

Буква М. Взялись за руки ми і встали.

В ту ж мить на М подібні стали.

Ну ж бо, М, дай руку А.

Ну ж бо, МА, дай руку МА МА і МА, а разом — МАМА.

Це я вже пишу сама.

Треба знати, як писати

Букву М і букву А

Напишу цілий листочок

М і А, МА і МА.

МАМА, МАМА, МАМА,

МАМА-Тихо ручкою скриплю.

Подивись швиденько, мамо, —

Ось як я тебе люблю!

З-за ширми вискакує Незнайко.

Ведуча. Здрастуй, Незнайку. А ти що тут робиш? Таким, як ти, тут місця не-ма, бо у нас всі можуть назватися тільки Знайками.

Незнайко. Не вірю, не вірю! Не вірю!

Ведуча. А ти сам можеш повірити і переконатися. Пи-тай, що хочеш.

Незнайко. Ну, добре. Чи знають ці малюки прислів'я? Я буду починати, а вони нехай закінчують.—

Хто не робить, той... не їсть.—

Поспішиш — людей... насмішиш.—

Треба нахилитись, щоб з криниці води. ..напитись.—

Під лежачий камінь вода... не тече.—

Нових друзів наживай, а старих... не забувай.

Незнайко. От тепер повірив. Візьміть ось букву. Вона мені все-рівно не потрібна. Ви й справді гідні звання Знайків.

Буква Н.

Он до хати перелаз.

Хоч обходь, хоч перелазь.

Він видніється ген-ген.

Перелаз — як буква Н.

З-за ширми викочується Колобок з піснею Колобка з казки.

Колобок. А чи знаєте, чому я втік від баби і діда? А щоб букву вам принести, що так на мене схожа. Та й в імені моїм тільки ця голосна буква. Я дуже її люблю. Вона та-ка кругленька, без кутів. Шкода навіть розставатися з нею. А ви знаєте казку про мене? — Історію про те, як я з'явився на світ, І що зі мною сталось далі?

Ведуча. Не тільки знаємо. Ми можемо показати І заспівати.

Пісня «Колобок».

За ширмою появляється Півник.

Півник. Ку-ку-рі-ку, юні друзі, вітаю вас! Чи всі зранку почули мій спів, не проспали на свято?

Ведуча. Дякуємо тобі, Півнику, що співав рано-ране-сенько і розбудив усіх. Та здається мені, ти чимось, стур-бований? Чи когось шукаєш? Так букви П.

Буква П.

На хокеї, на футболі

Буква П — ворота в полі.

Дві букви Н та П стоять,

Мов поперечники в дворі.

П — для дорослих мам і тат,

Н — для зарядки дітворі.

З-за ширми виповзає Равлик з ранцем.

Ведуча. Ой, дивіться, хто до нас повзе. Дивно, чому ж це Равлик з ранцем. До цих пір, як мені відомо, ранців Равлики не носили, а тільки хатки свої. Равлику, чому ти з