Україні визнана царським урядом Росії шкідливою , “могущей визвать последствия, угрожающиє спокойствию и безопасности Российской империи”.
1914 р. – російський цар Микола ІІ зліквідовує українську пресу газети і журнали.
1938 р. – сталінський уряд видає постанову про обов”язкове вивчення російської мови, чим підтинає коріння мові українській.
1983 р. – видано постанову про так зване посилене вивчення російської мови в школах і поділ класів в українських школах на дві групи, що привело до нехтування рідною мовою навіть багатьма українцями.
1989 р. – видано постанову яка закріплювала в Україні російську мову як офіційну загальнодержавну мову, чим українську мову було відсуното на третій план, що позначається ще й сьогодні.
( Музика замовкає. Із глибини сцени виходить дівчина із запаленою свічкою, читає “Молитву” Ольги Яворської . Дівчата стоять обличчям до глядачів. У кожної в руках горить свічка ).
Молитва.
Гріховний світ вирує неспроста ,
Підступний демон, що керує нами,
Та піднімається нетлінно над віками
Велична постать вічного Христа.
О Господи ! Знайди нас всіх, знайди,
Бо ми блукаєм хащами ще й нині,
Прости гріхи й провини безневинні,
І до спасіння всіх нас поведи.
О Господи ! Зціли нас всіх, зціли,
Всели в серця неопалиму мрію,
Щоб ми, пізнавши віру і надію,
Жорстокий світ добром перемогли.
Моя прекрасна українська мово,
Найкраща пісня в стоголоссі трав.
Кохане слово, наше рідне слово,
Яке колись Шевченко покохав.
Ти все знесла насмішки і зневаги,
Бездушну гру ворожих лжеідей,
Та сповнена любові і відваги
З – за грат летіла птахом до людей.
Ти наш вогонь на темнім полі битви,
Невинна кров пролита в боротьбі.
Тебе вкладаєм тихо до молитви
І за спасіння дякуєм тобі.
( Звучить музика “Чом, чом, чом, земле моя”).
Ведуча.
Мово рідна. Слово рідне !
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
А лиш камінь має.
Як ту мову мож забути
Котрою учила
Нас всіх ненька говорити,
Ненька наша мила ?!
Ой тому плекайте, діти,
Рідненькую мову
І учіться говорити
Своїм рідним словом !
Мово рідна. Слово рідне !
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
А лиш камінь має.
Сидір Воробкевич
Ведучий .
А зараз послухайте вірш про мову.
( Читання віршів )
Вчитель.
Хай це, можливо, і не найсуттєвіше, але ви покликані захищати своїми долонями крихітну свічечку літери “і”.
А також оберігати місячний серпик букви “є”, що зрізаний з неба разом з ниточкою. Кажуть, що мова наша солов”їна. На земній кулі існує близько трьох тисяч мов. І серед усього цього розмаїття наша українська мова по своїй красі, по милозвучності займає друге місце після італійської. Але затямте собі, що колись можуть настати і такі часи, коли нашої мови не буде пам”ятати навіть і найменший соловейко. Тому не можна покладатися тільки на солов”їв.
( Звучить пісня про Україну. Сл. О. Бойко, муз., М. Свидюка ).
Золотавий вечір впав на тихі верби,
Солов”їна пісня лине вдалині.
І грайлива річка між гаями в”ється – 2 рази.
Все це Україна, все це я і ти.
Приспів
Моя Україна –
Червона калина,
Журба журавлина –
Це земля моя.
Моя Україна –
Червона калина,
Надія єдина –
Це любов моя.
Доле, моя, доле, щастя принеси нам,
Щоби від достатку гнулися столи.
Щоб моя родина і моя Вкраїна 2 рази.
В мирі та єднанні до віку жили.
Це моя країна, тут моє коріння
Мова моя рідна і мої батьки.
В світі все минає тільки зостається 2 рази.
Мамине кохання та любов землі.
Українська музика і поезія – найпишніша і найзапашніша гілка на дереві світової народної творчості.
ІІІ сторінка. Мамина пісня.
Ведуча.
Перші поняття про мову, про щастя, добро і ласку нерозривно пов”язані з образом найдорожчої для нас людини – матері. А її колискова звучить найніжнішою музикою і тоді, коли посрібляться наші скроні. З колискової пісні починається потяг людини до добра, творчості й снаги.
Декламація віршів ( 4 дівчини ).
Одна Батьківщина і двох не буває.
Місця, де родилися завжди святі.
Той долі не знайде в житті .
Чи можна забути ту пісню, що мати
Співала малому, коли засинав ?
Чи можна забути ту стежку до хати,
Що босим колись протоптав ?
У рідному краї і серце співає,
Лелеки здалека нам весни несуть.
У рідному краї і небо безкрає
Потоки, потоки мов струни течуть.
Тут кожна травинка і кожна билинка
Вигойдують мрії на теплих вітрах,
Під вікнами мальва, в саду материнка,
Оспівані щедро в піснях.
3.Тут мамина пісня лунає і нині,
Її підхопили поля і гаї,
Її вечорами по всій Україні
Співають в садах солов”ї.
І я припадаю до неї устами
І серцем вбираю, мов спраглий води.
Без рідної мови, без пісні, без мами
Збідніє, збідніє земля назавжди.
4.Одна батьківщина і більш не буває,
Місця, де родилися, завжди святі.
Хто рідну оселю свою забуває,
Той долі не знайде в житті.
( Звучить пісня “Сік землі” сл. В.Вихруща, муз. В. Толмачова ).
П”є моє коріння сік землі,
День летить на білому крилі,
Подих вітру схилює жита, -
Пролітають втомлені літа.
Приспів
З роду в рід кладе життя мости,
Без коріння саду не цвісти,
Без стремління човен не пливе,
Без коріння сохне все живе.
З нами у добрі і у журбі
Материнські очі голубі
Чарівлива пісня живить нас
І сумління сповідає час.
Приспів
Є в садах моїх мале село,
Є криниця – чисте джерело.
А коли вертаюся з доріг,
Я цілую батьківський поріг.
Приспів.
Ведуча.
Любов до рідного краю, до мови починається з колиски, з маминої пісні. Народні колискові пісні зачаровують надзвичайною ніжністю і простотою. У них – материнська ласка і любов, світ добра краси і справедливості. Колискова пісня… скільки їх створив народний
геній. Лагідний материн спів засівав дитячу душу любов”ю до людей, природи до всього живого.
Ведучий.
Під спів материнської пісні виростали поети і композитори, хлібороби і захисники рідної землі, космонавти і вчені, філософи і просто мудрі люди.
І біда