Реферат на тему:
Моральне та громадське виховання учнів
Моральне виховання починається з перших кроків свідомого життя дитини, задовго до того, як вона зможе усвідомити ту істину, що комуністичний ідеал — це вер-шина моральної культури людства. Саме в молодшому віці, коли душа дуже піддатлива до емоційних впливів, ми розкриваємо перед дітьми загальнолюдські норми моральності, вчимо їх азбуки моралі. Загальнолюдську азбуку моральності ми прагнемо одухотворити грома-дянською активністю і самодіяльністю. Не просто знати, що таке добре і що таке погано, а діяти добре в ім'я ве-личі і могутності Батьківщини.
Засвоєння молодою людиною загальнолюдських норм моралі ми вважаємо дуже важливим етапом формування моральної культури особистості. Привчаючи дітей до-держувати азбучних істин моралі, ми добиваємося того, щоб кожна дитина могла щасливо жити і працювати, виховуємо в ній перші громадянські спонукання, першу турботу про інтереси колективу, суспільства. У зв'язку з цим важливе значення має єдність роз'яснення, по-вчання, переконання, спонукання до діяльності.3агально-людські норми моральності стають особистою совістю людини лише за тієї умови, якщо ця активна діяльність має яскраво виражений характер суспільних вчинків. Учити жити в суспільстві, серед людей — це означає вчити здійснювати суспільні вчинки, тобто вчити переда-вати своєю поведінкою ставлення до людей.
Які саме загальнолюдські норми моральності ми роз-криваємо перед дітьми як азбуку моральної культури, як початкову школу громадянськості?
Ти живеш серед людей. Не забувай, що кожний твій вчинок, кожне твоє бажання позначається па людях, що тебе оточують. Знай, що е межа між тим, що тобі хо-четься, і тим, що можна. Перевіряй свої вчинки, запиту-ючи сам себе: чи не робиш ти зла, незручності людям? Роби все так, щоб людям, які тебе оточують, було добре. Роз'яснюючи це моральне повчання, ми показуємо на прикладах, як поводити себе серед людей: ти щось хочеш, подумай, чи не завдаси ти людям неприємностей, зробивши так, як хочеш. Ось, наприклад, на алеї цвітуть троянди, і тобі захотілося зірвати квітку. Подумай, що буде, якщо кожний учень задовольнить таке саме бажання. Квітучий кущ перетвориться на оголене пруття.
Дитяче серце надто чутливе до прищеплювання цих думок, дитяча душа глибоко переживає радість здійснення добра для людей. Якщо таке моральне повчання підкріплюють добрими настановами, спонуканнями до добрих справ для людей, у серці з малих років утверджу-ються внутрішні духовні сили, що обмежують бажання і вередування. А це дуже важливо для формування гро-мадянської порядності.! Хто в дитинстві бачить лише себе і не бачить людей* керується лише своїми бажан-нями і не хоче визнавати інтересів колективу, той виро-стає себелюбцем, егоїстом. Вміти керувати своїми бажан-нями — елементарне правило, перший рядок першої сто-рінки букваря моральної поведінки. Криклива, пишно-мовна фраза про мораль незрозуміла дитині. Якнайменше цих фраз, якнайбільше дбайливого шліфування люд-ських вчинків, - відточування звичок, що формуються.
2. Ти користуєшся благами, створеними іншими людьми. Люди дають тобі щастя дитинства. Плати їм за це добром.
Насамперед дитина усвідомить, що вона громадянин свого суспільства і що це покладає на неї великі обов'язки, вона повинна навчитися платити добром за добро, її со-вість не повинна дозволяти їй бути тільки споживачем благ і радощів. І ми говоримо нашим дітям: «У тихий передсвітанок, коли ви ще спите, доярки давно вже пра-цюють на фермі — вони готують вам свіже, поживне мо-локо. Кухар розпалює піч на шкільній кухні, щоб у вас був смачний сніданок. Шахтар спускається в шахту, в забій і добуває там вугілля, щоб у класі, де ви навчає-тесь, було тепло. У холоднечу і мороз тракторист їде в поле за кормом для корів, молоко яких ви п'єте. Ваші батьки, матері пішли на роботу, щоб у вас були і одяг і взуття, щоб ви могли радіти сонцю і синьому небу. Вам щедро дають усякі блага, але й від вас чекають добра».
Ми вчимо дітей, як робити добро людям. Ми говоримо: «Ось місце відпочинку тваринників на фермі. Посадимо тут, діти, кущі троянд і бузку, хай це буде куточок краси і радості для наших матерів і сестер». І коли малята розпочинають саджати дерева, а надалі організують до-гляд за ними, ця їхня праця дає їм багато радощів, тому що вона одухотворена благородними почуттями.
Від однієї доброї справи діти переходять до другої, потім до третьої; ми ведемо їх немов сходинками мораль-ної культури. І діти переживають щиру радість від можливості творити для людей добро. Повторюю, це по-чуття може утвердитися в серці людини лише тоді, коли вона багато разів пережила його в дитинстві.
3. Усі блага і радощі життя створюються працею. Без праці не можна чесно жити. Народ вчить: хто не працює, той не їсть. Назавжди запам'ятай цю заповідь. Нероба, дармоїд — це трутень, що пожирає мед працьо-витих бджіл. Навчання — твоя перша праця. Йдучи до школи, ти йдеш на роботу.
Щоб утвердити в дітей звичку до праці, виховати в них справжню працьовитість — як перший громадянський обов'язок, ми створили в школі атмосферу праці і суво-рої непримиренності до лінощів, недбайливості, нероб-ства, нехлюйства. Маленький нероба — це живучий ко-рінь дармоїдства і паразитизму. Не можна допускати, щоб у суспільстві були маленькі нероби.; Зрозуміти ту істину, що життя без праці неможливе, дитина може лише тоді, коли вона живе в колективі радощами праці, а ці радощі ні з чим не
