«Подвоєні букви у коренях слів»: обличчя, рілля і т. ін.

Назви небуквених орфограм:*

«Апостроф»: пам'ять, бур'ян, але: медвяний, свят-ковий;*

«Перенос слів»: під'-їзд, ;*

«Написання разом і через дефіс складних іменників, складноскорочених слів»: зорепад, атомохід, півгривні, пів-Європи, загс;*

«Не з іменниками»: не скрута, а розкіш, неправда;*

«Написання разом і окремо прикметників вищого і найвищого ступенів»: щонайзручніший, найбільш вірогідний;*

«Не з прикметниками»: неговіркий, немічний; не да-лекий, а близький;*

«Написання разом і через дефіс складних прикметників»: народнопісенний, кисло-солодкий, але жов-тогарячий;*

«Написання разом порядкових числівників на -со-тий, -тисячний, -мільйонний, -мільярдний»: чотирьох-сотий, семимільйонний;*

«Написання через дефіс префіксів казна-, хтоз-на-, будь-, суфікса -небудь у займенниках»: казна-хто, будь-що, який-небудь;*

«Ні із займенниками»: нікого, ні в кому і т. ін.

Правиловивідна мотивація орфограм

В умовах інтерферованого мовленнєвого середовища ускладнюється процес формування в учнів умінь застосо-вувати набуті знання на практиці. Нерідко школярі виявля-ють безпорадність перед деформованим образом слова. У зв'язку з цим вважаємо за потрібне використовувати на уроках української мови алгоритмічний припис вибору орфографічного правила, складений у відповідності з роз-робленими в методиці положеннями про алгоритм як сис-тему розумових операцій, виконання яких призводить до неправильних висновків:

1. Встанови сферу використання контрольного слова (загальновживане, діалектне чи таке, що зазнало інтерферуючого впливу спорідненої мови).

2. Добери літературний відповідник аналізованому слову і шляхом артикуляційних вправлянь відтвори його нормативне звучання.

3. Зістав звуковий склад слова з його графічним відображенням.

4. Визнач, до якої частини мови належить аналізоване слово.

5. Віднайди в ньому орфограми за характерними їм оз-наками (наявністю букв на позначення ненаголошених го-лосних чи сумнівних приголосних звуків, певних частин слова, граматичних форм тощо)

6. З'ясуй назву виявленої орфограми.

7. Обгрунтуй правильність написання відповідним пра-вилом.

Орфографічні правила складаються з лінгвістичних міркувань про закономірності українського правопису і на-станов, що зводяться до лаконічних інструкцій, як віднайти спосіб перевірки правильності написань. Після визначен-ня орфограми і з'ясування її назви учень може знайти правиловідповідні докази, якщо його навчальна діяльність буде спрямована на:*

відшукання правила в шкільному підручнику або його пригадування;*

осмислення змісту теоретичного положення; *

з'ясування умов вибору правильного написання; *

встановлення співвідношень між теоретичним вик-ладом правописного матеріалу і вибраним написанням;*

добір власних прикладів на визначене орфографічне правило.

Для зразка наводимо опис обгрунтування орфограми «Букви а, о на позначення ненаголошених голосних» у виділеному слові з речення: Хлопці розпалили багаття і заходилися готувати вечерю.

Складність вживання цієї орфограми полягає в тому, що в ареалі північноукраїнської діалектної групи вимова [а] замість [о] пов'язана з відповідним написанням: «салдат», «лапа-та». Подекуди трапляються гіперичні явища: нерозрізнення умов вживання о-а, що передають голосні в ненаголошеній позиції («козан» замість казан, «тавар» замість товар). Теоретична основа названої орфограми в українській мові різниться від умов вживання о-а в російській мові. Наприк-лад, у сполуках гор- (гар-) під наголосом пишеться а, в ненаголошеній позиції — о: угар, угореть. Звідси плутання правопису слів, однакових, за змістом в обох мовах (пор.в українській мові: гарячий, багатий, хазяїн, качан; у російській мові: горячий, богатьій, хбзяин, кочан).

Таким чином:*

учні пригадують або віднаходять у підручнику пра-вило на вживання о-а на позначення ненаголошених голос-них;*

усвідомлюють його зміст, з якого випливає, що аналізована орфограма — варіантна і знаходиться в корені слова;*

з'ясовують, що перед складом з постійно наголоше-ним звуком [а] здебільшого вимовляється [а], позначуваний на письмі буквою а, за інших умов пишеться о: бога-тир (у значення герой, силач), козак, солдат, гончар, поганий, корявий, монастир, товар, лопата,*

встановлюють, що в аналізованому слові багат-тя літерою а передається звук [а], який знаходиться пе-ред складом з наголошеним [а];*

добирають аналогічні приклади: кажан, гарячка, ка-лач, галявина тощо.

Використання орфографічних правил активізує розумо-ву діяльність школярів, але для того, щоб зробити їх зацікавленими учасниками навчального процесу, слід ши-роко застосовувати проблемно-пошукові методи здобуван-ня знань. У зв'язку з цим роботу над засвоєнням орфографічних правил слід проводити в такий спосіб:

1) актуалізувати опорні загальнолінгвістичні знання школярів;

2) вмотивувати навчально-пізнавальну діяльність учнів, скеровану на визначення правиловідповідних доказів;

3) на пошуковому етапі досягнення знань дати можливість школярам застосувати навчально-мовні уміння;

4) проаналізувати умови вживання орфограми;

5) теоретично аргументувати вибір орфограми.