ча-стина перевищення спрямовується на соціальні заходи [15, 17].
Велике значення ціна має також при розподілі національного до-ходу через систему оплати праці. Ціна та система оплати праці утво-рюють основу для розподілу національного доходу на стадії вироб-ництва, а подальший перерозподіл відбувається через рух доходів у межах фінансових і кредитних відносин. Однак це проявляється в довгостроковому періоді.
Функція ціни як засобу розміщення виробництва. Зміст цієї функції полягає в переміщенні капіталу з одних галузей в інші, де прибутковість більша. Підприємство як суб'єкт ринкових відносин має оби-рати сферу найприбутковішої діяльності, найбільш економного ви-користання ресурсів та капіталу.
З цього погляду на сучасному етапі розвитку економіки України найпривабливішою є торговельно-посередницька діяльність, де най-вища швидкість обігу капіталу й досить висока норма прибутку [18, c.28].
Усі розглянуті функції ціни взаємопов'язані. Однак між ними мо-жуть виникати певні суперечності. Так, завдяки стимулюючій функції ціни посилюється збалансованість попиту та пропозиції, збільшуються обсяги виробництва товарів, що відповідають рівню попиту. Однак зниження ціни може призвести до зменшення обсягів виробництва, а отже, і пропозиції товару.
Розподільча функція ціни взаємопов'язана з функцією ціни як за-собу розміщення виробництва. При цьому капітал переливається до тих галузей і сфер економіки, де попит на окремі товари підвищений і високою є норма прибутку.
Облікова функція заходить у суперечність з іншими функціями, тому що в умовах ринкової економіки дуже часто відхиляється від вартості під впливом різних чинників.
Отже, ціна є економічною категорією, від якої залежить діяльність підприємства та її ефективність. Процес встановлення й розробки ціни називається ціноутворенням. Відповідно до діючої в державі економічної системи виокремлюють ціноутворення ринкове та коман-дно-адміністративне [14, 16].
Ринкове ціноутворення базується на загальних об'єктивних і суб'єктивних законах, що діють у суспільстві. Основними з них є за-кони вартості, попиту, пропозиції, товарно-грошового обігу, корис-ності благ. Саме вони визначають особливості ціноутворення й по-дальшу політику його на підприємстві.
Командно-адміністративне ціноутворення базується переважно на принципі витратного механізму формування ціни і здійснюється державними органами. В основу цього принципу ціноутворення по-кладено витрати підприємства, пов'язані з виробництвом товару, наданням послуг і встановленням нормативного прибутку, отриман-ня та розподіл якого здебільшого контролюється державою.
Процес ціноутворення здійснюється на основі методології, тобто сукупності загальних принципів, правил, методів розробки ціни, фор-мування концепції ціноутворення, визначення системи цін у державі. Методологія процесу ціноутворення є єдиною для будь-якої системи незалежно від того, хто їх встановлює, від терміну дії, сфери діяль-ності підприємства. На основі методології розроблюється політика ціноутворення підприємства, а також її стратегії. Конкретизація пол-ітики ціноутворення здійснюється різними методами встановлення цін і контролю над ними. Варто зазначити, що ціни різняться спрямо-ваністю, метою, механізмом утворення та дії. Іншими словами, мето-дика як елемент методології дає змогу здійснювати політику, що відповідає економічній стратегії діяльності підприємства [16, c.8].
Основним елементом методології ціноутворення є принципи ціноутворення (рис. 1.2).
Рис.1.2. Основні принципи ціноутворення
У загальному вигляді це постійно діючі положення, що характерні для системи цін і є основою її створення. Вирізняють такі основні принципи ціноутворення [12, 16, 22]:
Науковість. Суть принципу полягає п німу, що при визначенні
ціни на виріб або послугу потрібно використовувати діючі в
суспільстві закони розвитку економіки та особливості їх дії залежно
від часу, а також зовнішніх і внутрішніх чинників. Встановленню
ціни має передувати глибокий науковий аналіз кон'юнктури ринку
та всіх його чинників, чинного законодавства, технології виробництва-
товару та можливостей її зміни. Застосування цього принципу передбачає наявність достатньої інформаційної, передусім стосовно економічної ситуації, а також зовнішнього і внутрішнього середовища.
Цільова спрямованість. Реалізація цього принципу передбачає
визначення економічних і соціальних проблем, які необхідно розв’язати. Держава загалом окреслює напрями розвитку й встановлює
ціну, яка б стимулювала розвиток підприємств або галузей, Що ви-робляють певний товар. Передусім не стосується виробництва нової
продукції з використанням новітніх технологій, що вкрай Потрібні
державі на певному етапі. Однак потрібно враховувати, що цільова
спрямованість цін змінюється на кожному етапі розвитку економіки.
Безперервність. Передбачається, що ціна на виріб має визнача-тися протягом усього періоду його виробництва. Це означає, що на
кожному етапі руху товару встановлюється певна ціна. З переходом
до подальшого етапу постійно вносяться зміни й доповнення з ура-хуванням особливостей виробництва товару, і в кінцевій ціні це має
бути враховано. Крім того, цей принцип передбачає можливість ви-робництва нових виробів, зняття застарілих, удосконалення техно-логій.
Єдність процесу ціноутворення. Цей принцип передбачає кон-троль за ціноутворенням з боку державних органів. В умовах ринкової економіки цей контроль здійснюється насамперед щодо товарів і
послуг, які мають соціально-економічне значення для населення й
регулюються державою (наприклад, ціни на газ, нафту, окремі види
сировини, електроенергію, комунальні послуги тощо).
Для здійснення процесу ціноутворення в ринковій економіці без-посередньо на підприємстві потрібні певні умови [11, 23] (рис. 1.3.). Розгляне-мо основні з них.
1. Економічна самостійність підприємства як суб'єкта ринкових
відносин. Підприємство повинні мати свободу щодо вибору сфери
діяльності, встановленим обсягів виробництва й ціни, визначення
ринків збуту продукції, пошуку джерел сировини та матеріалів.
Комерційні основи діяльності підприємства. Підприємство
ПОВИННО мати змогу самостійно обирати партнерів для співробітництва зважаючи на власну економічну стратегію та економічну ефективність, укладати угоди з будь-якими підприємствами з урахуван-ням економічної вигоди, умов постачання та можливих витрат.
Рис. 1.3. Умови здійснення процесу ціноутворення на підприємстві
Захищеність підприємства. Держава має створити умови, коли
всі угоди або контракти, укладені підприємством у процесі госпо-дарської діяльності, будуть захищеними юридично й обов'язковими
для виконання. Якщо угода не виконується, підприємству має бути
гарантовано відшкодування збитків або втрачених можливостей щодо