Продуктивність праці, тис.грн/люд | 7,188 | 11,007 | 14,99 | 18,5998 | 22,30325

Фондовіддача, грн | 0,0752 | 0,1113 | 0,1659 | 0,205211 | 0,252968

Загальна собівартість, тис.грн | 6535 | 7398 | 8325 | 9131,477 | 9977,506

Малюнок 1.3 – Прогноз продуктивності праці ТзОВ “Електролюкс” на 2006-2007 роки

2. Теоретичні та методичні питання аналізу продуктивності праці

2.1. Економічна суть продуктивності праці

Продуктивність праці - це показник, що характеризує її ефективність і показує здатність працівників випускати певну кількість продукції за одиницю часу.

Продуктивність праці являє собою одну з найважливіших економічних категорій, яка характеризує плодотворність діяльності людини у сфері матеріального виробництва. Темпи економічного розвитку суспільства вирішальною мірою залежать від рівня і темпів зростання продуктивності праці.

Розрізняють продуктивність індивідуальної праці, яка відображає затрати лише живої праці працівників, і продуктивність суспільної праці, що відображає затрати праці живої та уречевленої.

Під продуктивністю індивідуальної праці розуміють ефективність затрат живої праці. Вона вимірюється кількістю продукції, що вироблена за одиницю часу, або кількістю робочого часу, затраченого на виготовлення одиниці продукції. На практиці цей показник знаходить конкретне відображення в показнику виробітку на одного середньоспискового працюючого (робітника). Чим більше продукції виробляється або чим менше часу затрачається на виготовлення одиниці продукції, тим вища продуктивність.

Однак для характеристики загальної ефективності виробництва недостатньо мати один показник продуктивності індивідуальної праці. Ріст виробітку продукції на 1-го працюючого не завжди означає, що затрати на виробництво одиниці продукції знижуються, так як показник може бути збільшено по незалежних від підприємства і галузі причинах.

Тому для господарської діяльності важливий показник, що характеризує ефективність суспільної праці, яка відображає ефективність живої праці та економію минулої праці затраченої в засобах виробництва: обладнанні,

приладах, пристроях, інструментах, матеріалах і т.д.

Продуктивність індивідуальної праці залежить, перш за все, від впровадження нової техніки, технології, механізації та автоматизації виробництва та управління на підприємстві.

Продуктивність суспільної праці багато в чому визначається структурою народного господарства, розвитком науково-технічного прогресу, вдосконаленням господарського механізму та іншими факторами.

На основі цього можна сказати, що чим більше продукції припадає на одиницю праці, тим вища її продуктивність. Але продуктивність праці можна вимірювати величиною, оберненою цьому показникові, а саме затратами праці на одиницю продукції або трудомісткістю продукції. Оскільки затрати праці вимірюють не прямо, а посередньо відпрацьованим часом, тобто економія часу на виконання продукції чи виконання робіт означатиме підвищення продуктивності праці. Іншими словами можна сказати, що чим нижча трудомісткість продукції, тим вища продуктивність праці.

Визначення продуктивності як співвідношення між продукцією конкретної системи на протязі визначеного відрізку часу та витратами системи на протязі цього ж відрізку має узагальнююче, універсальне використання .

У такій постановці продуктивність має на увазі ефективне, раціональне використання не тільки однієї праці, але й усіх інших ресурсів — капіталу, землі, сировини, матеріалів, енергії, інформації. Ось чому при визначенні політики та стратегії будь якого підприємства аналіз продуктивності праці обов'язково передбачає співставлення останньої з рівнем використання інших факторів виробництва. Разом, з тим якість більшості та продуктивності всіх цих факторів безпосередньо залежить від якості трудових ресурсів та рівня використання їх потенціалу.

Рівень продуктивності праці визначається кількістю продукції (обсягом робіт чи послуг), що виробляється одним працівником за одиницю

робочого часу (годину, зміну, добу, місяць, квартал, рік), або кількістю робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції (виконання роботи чи послуги).

Таким чином, можна сказати, що показник продуктивності праці - це найважливіший показник, що визначає результативність трудової діяльності працівників, а також ефективність виробництва в цілому. Тому для аналізу рівня динаміки продуктивності праці важливо вибрати показники, за допомогою яких вимірювання продуктивності праці буде найбільш доцільним в даному випадку і які будуть враховувати всі особливості та специфіку виробництва.

2.2. Характеристика показників і методів виміру продуктивності праці.

Рівень продуктивності праці визначається через прямі та обер-нені показники.

До прямих показників належить виробіток продукції, безпосеред-ньо продуктивність праці. Продуктивність праці визначається у на-туральних, вартісних і нормативних показниках.

До обернених показників належить трудомісткість, яка поділяється на планову, фактичну і нормативну.

Загальний виробіток продукції — це та кількість продукції, яку випустило підприємство за розрахунковий період. Але для до-кладного економічного аналізу ефективності діяльності підприємства треба визначити, скільки продукції виробив окремий працівник, скільки продукції виготовлено за одиницю часу і скільки продукції за певний період виготовляє одиниця устаткування.

Різноманітність підходів до визначення рівня продуктивності праці залежить від специфіки діяльності тих чи інших підприємств або їх підрозділів, мети розрахунків тощо.

Існують такі методи вимірювання продуктивності праці: прямий - за виробітком і обернений - за трудомісткістю. Класифікація подана на рисунку 2.1.

Рисунок 2.1 - Методи вимірювання продуктивності праці

Натуральні показники найбільш точно відображають ди-наміку продуктивності праці, але можуть застосовуватись лише на підприємствах, що випускають однорідну продукцію. Використання умовно-натуральних вимірювачів розширює можливість застосування цих показників.

Трудові показники потребують добре поставленої роботи з технічного нормуван-ня та обліку праці. Переважно вони застосовуються на діль-ницях, цехах, що випускають різнорідну продукцію, та в умо-вах значних обсягів та видів незавершеного виробництва.

Вартісні показники виробітку застосовуються для визначен-ня рівня та динаміки продуктивності праці на підприємствах з різноманітною продукцією. Якщо показники виробітку мають більш узагальнюючий характер, то трудомісткість використо-вується для розрахунків чисельності робітників, виявлення ре-зервів підвищення продуктивності праці.

Продуктивність праці П визначається:

1. при натуральному методі

(2.1)

де - продуктивність праці;

- обсяг виробленої продукції;

- середньоспискова чисельність працівників.

2. при вартісному методі

(2.2)

де -