виконання норм міжнародного права, приєднання України до міжнародних організацій та конвенцій, укладання міжнародних угод.
Правові норми, що регулюють зовнішньоекономічну діяльність, утворюють певний комплекс, який включає:
міжнародно-правові норми;
національно-правові норми.
Національно-правові норми, що регулюють ЗЕД в Україні, входять до актів, що відносяться до таких галузей внутрішнього права, як державне, адміністративне, фінансове, громадянське, громадянсько-процесуальне, але більшість норм у сфері зовнішньоекономічних відносин можуть бути віднесені до такого розділу законодавства, який називають господарським правом.
Загалом нормативні акти, що регулюють ЗЕД, можна умовно розділити на три групи:
Акти, в яких закріплено основні принципи організації і напрямки здійснення ЗЕД. Це:
Конституція України,
Декларація про державний суверенітет України
Закон України «Про ЗЕД» (Квітень 1991 р.). Закон України «Про ЗЕД» регулює всі зовнішньоекономічні відносини України: визначає принципи ЗЕД, класифікує суб'єктів, дає характеристику основних видів діяльності у сфері зовнішніх зв'язків. У ньому представлена характеристика основних напрямків регулювання ЗЕД, визначені спеціальні правові ринки, що діють в Україні, і які регламентують економічні відносини України з іншими державами.
Акти, які складаються із систематизованих норм, зокрема:
Митний кодекс України,
Закон України «Про єдиний митний тариф»,
Закон України «Про режим іноземного інвестування»,
Декрет Кабінету Міністрів України «Про валютне регулювання». Цей Декрет практично регламентує основи валютної політики України на внутрішньому ринку.
Акти щодо поточних операцій. Це найбільш чисельна група нормативних документів, що регламентують широке коло відносин. До їх числа відносяться постанови, інструктивні листи, накази, що приймаються і видаються першочергово:
Національним банком України у сфері валютного регулювання ЗЕД.
Міністерством фінансів у сфері оподаткування ЗЕД.
Міністерством економіки у сфері державного регулювання ЗЕВ.
Державною митною службою України з питань митного регулювання.
Разом із тим правовий режим ЗЕД має тільки йому характерні особливості. Передусім тому, що в даній сфері питома вага міжнародних договорів України як джерела правових норм значно вища, ніж в інших галузях економіки, й національне право відповідно не є абсолютно домінуючим. Навпаки, коли існує суперечність між правовою нормою внутрішньою і міжнародною нормою законодавства, то застосовується міжнародна.
Міжнародні договори України у сфері ЗЕД створюють цілу правову систему. В ній можна виділити багатосторонні й двосторонні угоди, договори, що містять у собі загальні норми та положення стосовно ЗЕД.
За змістом та кількістю учасників:
двосторонні договори;
багатосторонні договори.
Серед багатосторонніх угод виділяються універсальні угоди, які мають втілювати інтереси всіх держав і відповідно їх суб'єктів ЗЕД. Прикладом багатостороннього договору є Конвенція ООН про міжнародні договори купівлі-продажу товарів на наднаціональному рівні (Доповнення). Вона була розроблена Комісією ООН з прав міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ), в якій були практично представлені спеціалісти з різних регіонів світу, і прийнята у 1880 р. Застосовується вона до угод купівлі-продажу товарів між сторонами, які є суб'єктами ЗЕД різних держав, учасників Конвенції, хоча й підкреслює право сторін встановлювати інші правила. Україна приєдналася до даної Конвенції у 1989 р. У Конвенції чітко регламентуються права та обов'язки продавців і покупців при здійсненні угод з купівлі та продажу товарів. Прикладом багатосторонніх угод на регіональному рівні можуть бути документи, підписані Україною на рівні СНД.
Тоді як багатосторонні угоди показують напрямки руху міжнародного інтегрування між країнами, двосторонні договори передбачають розв'язання конкретних економічних проблем у сфері ЗЕЗ.
Як правило, предметом двосторонніх договорів є:
торговельно-економічне співробітництво;
заохочення та взаємний захист інвестицій;
сприяння капіталовкладенням в економіку країн;
промислове і науково-технічне співробітництво;
торговельні угоди;
проблеми кредитування взаємовідносин;
питання, що стосуються подвійного оподаткування суб'єктів ЗЕД.
Залежно від рівня включення економіки країни у світове господарство і ролі його в стимулюванні розвитку внутрішньої системи виділяють такі правові режими у сфері ЗЕД:
справедливий або недискримінаційний;
режими найбільшого сприяння;
національний режим;
спеціальний правовий режим.
Справедливий і недискримінаційний режим був уперше використаний як норма міжнародного права в Гаванській хартії 1948 р,, у подальшому вдосконалювалася дана норма в проекті Конвенції про охорону іноземної власності, запропонованій ОЕСР у l%7 p., у третій Ломейській конвенції; в Конвенції про застосування Багатостороннього інвестиційного агентства, проекті ООН Кодексу поведінки ТНК. Посилання на справедливий і недискримінаційний режим отримало широке застосування в останні роки завдячуючи двостороннім угодам про заохочення і захист інвестицій. Суть даної норми в тому, що вона не відсилає до чинного зведення законодавчих актів і не передбачає конкретні норми, яких має дотримуватися приймаюча держава. Посилання на цей стандарт означає тільки нагадування про допуск у конкретній ситуації несправедливості. В оперативному плані дана норма створює законний, попередньо узгоджений зв'язок між зацікавленими країнами: механізм розгляду конкретних питань. Як захід для встановлення переговорного процесу і його ефективного використання даний стандарт стосовно ринку дуже зручний.
Режим найбільшого сприяння є нормою недискримінації. Це свого роду норма прикордонного режиму, що однаково важлива як для торгівлі, так і для інвестицій при допуску товарів чи інвестицій у країну. Режим, що надається третій державі, автоматично поширюється і на державу, якій початково був наданий режим найбільшого сприяння.
Національний режим передбачає, що при розгляді конкретних питань іноземним суб'єктом господарської діяльності повинен надаватися режим не менш сприятливий, ніж суб'єктам господарювання даної держави.
Спеціальний правовий режим може запроваджуватися в спеціальних економічних зонах різного типу. Тобто тільки на даній території можуть застосовуватися окремі правові норми. Це здебільшого пільгові режими щодо окремих економічних ситуацій.
Адміністративні регулятори:
Адміністративне регулювання ЗЕЗ здійснюється за допомогою таких важелів, як:
реєстрація суб'єктів ЗЕВ,
реєстрація зовнішньоекономічних контрактів,
розробка системи нетарифного регулювання ЗЕЗ,
митне регулювання,
оперативне регулювання ЗЕД.
Реєстрація підприємств-учасників ЗЕД почалася в Україні з 1992 р. Вона мала повідомляючий порядок, тобто підприємство повідомляє про своє бажання зареєструватись, а не бере дозвіл, як практикувалось раніше. У статуті не потрібно вказувати всю номенклатуру видів ЗЕД.
Для реєстрації необхідно подати
