Велике значення має встановлення ринкових розрахунко-во-платіжних відносин між господарськими суб'єктами. Суть таких відносин можна передати формулою: "Перш ніж про-дати продукцію, слід зважити, кому продаєш".

Безготівкові розрахунки між підприємствами, організація-ми та установами всіх форм власності, підприємствами без створення юридичної особи і фізичними особами здійсню-ються у національній валюті України через банк шляхом перерахування коштів з рахунка платника на рахунок одержувача. Кошти з рахунка клієнта списуються за розпорядженням його власника, крім випадків, у яких чинним законодавством передбачене безспірне стягування та безакцентне списання коштів. Розрахункові документи приймаються банком до виконання тільки в межах наявних на рахунку клієнта коштів. Платежі одного клієнта за рахунок коштів іншого не допускаються.

Господарські суб'єкти самостійно обирають форми розрахунків та вказують їх при укладенні договорів. Установи банків здійснюють контроль за додержанням правил розрахунків, а також за станом розрахунків підприємств. Підприємства (платники та одержувачі коштів) зі свого боку також мають контролювати проведення безготівкових розрахунків.

Народногосподарське значення безготівкових розрахунків полягає у прискоренні обігу коштів, у забезпеченні в макси-мально короткий час грошової компенсації виробникам — власникам поставленої продукції, виконаних робіт і нада-них послуг. Прискорення міжгосподарських розрахунків важливе як з мікро-, так і з макроекономічної точок зору.

3.2. Поняття системи безготівкових розрахунків.

Безготівкові розрахунки в своїй цілісній сукупності формують певну систему. Система безготівкових розрахунків є складовою загальної національної грошової системи. В ході становлення ринкових відносин і відповідної трансформації грошової сфери економіки посилюється значення і роль безготівкових розрахунків як важливого самостійного і відособленого об'єкта економічних відносин, а відповідно й окремого предмета дослідження економічної науки.

Завдання економічної науки полягає в тому, щоб науково відображаючи й обґрунтовуючи практику безготівкових розрахунків, одночасно впливати на неї, виробляти правильні прикладні рекомендації щодо вдосконалення і раціональної зміни системи безготівкових розрахунків.

Одна з актуальних наукових проблем — визначення структурно-функціональних компонентів системи безготівкових роз-рахунків. Важливо розрізняти такі складові цієї системи:—

принципи безготівкових розрахунків;—

вимоги до організації розрахунків;—

форми розрахунків;—

розрахункові документи;—

способи безготівкових розрахунків;—

механізм контролю за станом розрахунків.

Оскільки безготівкові розрахунки мають вирішальне зна-чення у здійсненні народногосподарського обороту, необхід-ний контроль за станом розрахунків, законністю проведен-ня грошових операцій, правильним оформленням розрахун-кових документів та вчасністю їх проходження.

Як правило, безготівкові розрахунки поділяють за об'єктом розрахунків, тобто залежно від призначення платежу, на дві групи:—

розрахунки за товарних операцій — платежі за товар-но-матеріальні цінності, надані послуги і виконані роботи;—

розрахунки за нетоварних операцій — сплата податків та перерахування інших платежів до бюджету, одержання і повернення банківських позичок, страхових сум тощо.

В залежності від місця проведення безготівкових розра-хунків виділяють:—

внутрідержавні (внутріміські, що здійснюються в ме-жах одного населеного пункту, і міжміські — за межами цього пункту);—

міждержавні розрахунки (між господарськими суб'єк-тами, які перебувають на територіях різних держав). Безготівкові розрахунки класифікуються також як:—

гарантовані, тобто такі, що забезпечують гарантію пла-тежу за рахунок депонування коштів;—

негарантовані, тобто такі, за яких платіж не гарантується.

Безготівкові або депозитні гроші - це найбільш розповсюджений вид кредитних грошей на які припадає до 90% всієї грошової маси країни.

Рух безготівкових грошей здійснюється за допомогою певних кредитних засобів обігу й платежу.

Електронні гроші не є новим різновидом грошей. Це ті ж самі безготівкові гроші, але в основі їхнього обігу лежить нова технологія, яка дозволяє переказувати гроші й реєструвати інформацію про ці перекази без паперовим способом за допомогою електронних розрахункових систем.

У буденному житті сутність і роль сучасних грошей у багатьох випадках трактується із застарілих позицій. Особливо це стосується безготівкових грошей і ролі золота в грошовому обігу. Розвиток ринкових відносин вніс суттєві зміни в їхній зміст:

Гроші насамперед сприймаються як банкноти, тобто кольорові папірці, на яких написана їхня вартість. Насправді ж, як було показано, такі гроші складають лише малу частину того, що під цим поняттям приховано, - 10-15% . Банкноти й розмінна монета – це готівкові гроші в обігу , з допомогою яких обслуговуються дрібні угоди, в основному між роздрібними магазинами та індивідуальними покупцями. Основна ж маса угод (до 90%) у ринковій економіці здійснюється через банківські рахунки. Лише так розраховуються між собою підприємства й організації, так обслуговуються й індивідуальні покупки, якщо оплата здійснюється за допомогою чекових книжок, кредитних карток або електронних грошей.

Досі панує думка, що паперові гроші мають золотий вміст, тобто заступають в обігу певну кількість золота, в дійсності в основі сучасного грошового обігу не лежить ні золото, ні будь-який інший товар. Грошова маса в розвинутих країнах сьогодні формується на основі кредиту. Це означає, що банківська сфера відкриваючи кредит підприємствам, організаціям, окремим особам, тим самим “викидає” в господарську систему додаткову кількість загальних купівельних засобів, створює нову грошову масу.

Процес демонетації золота розпочався ще після першої світової війни. Але офіційного статусу він набув з прийняттям ямайсько валютної угоди в 1957 р., згідно з якою з 1 квітня 1978 р. золотий вміст національних валют (золотий паритет) був скасований. Нині золото як грошовий матеріал ніде в світі обігу не використовується.

Отже, якщо раніше золотий курс (ціну) національної грошової одиниці визначала держава, виходячи з золотого запасу та інших активів країни, то тепер курс національної валюти визначається купівельною спроможністю, виходячи з оцінки кошика відповідних споживчих товарів, на які в кожній країні встановлюються свої