зобов'язаний за свій рахунок отримати експортну ліцензію, виконати митні формальності, оплатити навантаження, фрахт, страхування. Він несе всі ризики випадкового псування і загибелі товару до моменту його прибуття у порт призначення. Всі ці витрати продавця враховуються у ціні, зафіксованій у контракті.
EXQ – з пристані ... (назва порту). Відповідно до цієї умови, продавець надає товар у розпорядження покупця на пристані в місці призначення, зазначеному в контракті. Всі витрати і ризики щодо доставки товару в це місце несе продавець.
Варто зазначити, що в ціну, вказану в контракті, входять абсолютно усі витрати продавця. Понад ціну покупець оплачує витрати, не передбачені конкретними умовами постачання.
Правила "ІНКОТЕРМС" впливають на визначення митної вартості товару, яка є основою для встановлення розмірів усіх платежів, що належить сплатити при перетині товаром митного кордону України.
У митну вартість слід відносити:
ціну товару, зазначену в рахунку-фактурі;
всі фактичні витрати, не внесені в рахунок-фактуру (на сплату митних зборів; на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину кордону України; комісійні та брокерські (крім плати митним брокерам); плата за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належить до даних товарів і повинна бути оплачена імпортером чи експортером прямо чи побічно як умова їх перевезення чи вивезення.
Розділ 3. Проблема оптимізації цінової політики підприємства
Одержання максимального прибутку можливе при оптимальному поєднанні обсягу реалізації та ціни на продукцію, що випускається.
Існують прості і ефективні визначення оптимального співвідношення цін і обсягів реалізації, основною умовою застосування яких є попередній поділ втрат на постійні та змінні.
Задача максимізації прибутку полягає в тому, щоб визначити стан динамічної рівноваги між попитом і пропозицією, а також визначити рівноважну ціну і відповідний обсяг продаж (рис. 6)
Рис. . Визначення ціни рівноваги [18, 164]
Для підприємства, яке бажає досягти стійкого положення на ринку, встановлення ціпи має ключове значення для успіху обраної стратегії. Ціна є інструментом стимулювання попиту і одночасно представляє собою головний фактор довгострокової рентабельності.
При розробці цінової стратегії розглядаються цілі, пов'язані як з прибутком, так і з обсягом продаж і конкуренцією. Ціна визначає рентабельність всієї діяльності, не тільки визначаючи рівень прибутку, але і фіксуючи через обсяг продаж ті умови, за яких досягається окупність всіх витрат (точка беззбитковості).
Поділ витрат на змінні (пропорційні) та постійні уможливлює визначення їхньої загальної суми за певний період за формулою [10, 409]
C = Cзв · N + Cпв,
де С – загальні (сукупні) витрати;
Cзв – змінні витрати на одиницю продукції;
N – обсяг виробництва продукції у натуральному виразі;
Cпв – постійні витрати за даний період.
Згідно з формулою (16.2) загальні витрати на одиницю продукції (Соп) становитимуть
Соп = Cзв + Cпв / N.
З останньої формули видно, що зі зростанням обсягу виробництва продукції її собівартість знижується за рахунок постійних витрат. Тому збільшення обсягу виробництва є важливим чинником зниження собівартості продукції. Цю закономірність покладено в основу аналізу залежності витрат і прибутку від обсягу виробництва, коли треба вибрати найліпші варіанти проектних і планових рішень. У цьому разі доцільно користуватися графічним зображенням процесу. На рис. 7 показано лінійні функції динаміки витрат і виручки від продажу продукції. Унаслідок наявності постійних витрат виробництво продукції до певного, критичного обсягу (Nкр) є збитковим – заштрихована площа 1. Критичний обсяг виробництва називається ще й інакше – точкою беззбитковості. За зростання обсягу виробництва частка постійних витрат в їхній загальній (сукупній) величині знижується, зменшуються збитки, і після досягнення критичного обсягу Nкр виробництво продукції стає рентабельним – заштрихована площа 2.
Рис. . Залежність витрат і прибутку підприємства від обсягу виробництва:
1 – збитки; 2 – прибуток [10, 410]
Критичний обсяг випуску певної продукції в натуральному вимірі, починаючи з якого виробництво стає рентабельним, можна обчислити аналітичне. Як видно з графіка на рис. 7, за критичної програми виробництва витрати і виручка від продажу продукції однакові, тобто
Сзв · Nкр + Спв = Ц · Nкр.
Звідси
Nкр= Спв / (Ц – Сзв),
де Ц – ціна одиниці продукції.
Критичний обсяг виробництва (точку беззбитковості) можна визначити і в грошовому вимірі, що є більш прийнятним для багатопродуктного виробництва. У цьому разі
Вкр = Сзм + Спв;
де В – критичний обсяг виробництва у грошовому вимірі;
Сзм – загальна (сукупна) величина змінних витрат.
Змінну величину С зобразимо як функцію обсягу виробництва за допомогою коефіцієнта маржинального прибутку kм, який визначається за формулою
kм = (В – Сзм) / В.
Отже,
Сзм = В – В · kм,
а звідси
Вкр = В – Вкр · kм + Спв;
Вкр = Спв / kм.
Що більшим є обсяг виробництва над критичну його величину (точку беззбитковості), то вищою є економічна безпека виробництва, яка вимірюється відповідним коефіцієнтом (kб), обчислюваним за допомогою формули [10, 411]
kб = (N – Nкр) / N,
де kб – коефіцієнт безпеки виробництва;
N – фактичний або плановий обсяг виробництва у натуральному виразі.
Цей показник можна розрахувати і на підставі вартісного виміру обсягу виробництва продукції (В).
Наприклад, підприємство виготовляє і продає за рік продукції на 200 тис. грн. Витрати на її виготовлення і продаж становлять 180 тис. грн., у тім числі змінні витрати – 120 тис. грн., постійні – 60 тис. грн. Обчислимо розглянуті вище три показники: коефіцієнт маржинального прибутку, критичну програму виробництва, коефіцієнт безпеки виробництва. Вони становитимуть [10, 411]:
1) коефіцієнт маржинального прибутку
kм = (200 – 120) / 200 = 0,4;
2) критична програма виробництва (точка беззбитковості)
Вкр = 60 / 0,4 = 150 тис. грн.;
3) коефіцієнт безпеки виробництва
kб =