від обсягу реалізованої продукції і її собівартості. А гак як кожне підприємство виробляло встановлену йому номенк-латуру продукції, то не потрібно було шукати альтернативних рішень, для збільшення суми прибутку.
В сучасних умовах господарювання метод прямого рахун-ку можна використовувати при плануванні прибутку лише на ду-же короткий проміжок часу, поки не змінилися ціни, зарплата та інші обставини. Це виключає його застосування при річному і перспективному плануванні прибутку.
Зміст аналітичного (економічного) методу планування прибутку розглянемо коротко, лише з тою метою, щоб показати його відмінність від методу прямого рахунку. В такому випадку розрахунок ведеться окремо за порівнюваною і непорівнюваною товарною продукцією. Порівнювана продукція випускається в базисному році, який передує плановому, тому відомі її фактич-на повна собівартість і обсяг випуску. Далі розрахунок ведеться в певній послідовності:
розраховується зміна (+/-) собівартості продукції в
плановому році. Припустимо, що на основі прогнозу про зрос-тання цін на сировину, збільшенні амортизаційних відрахувань
та інших факторів собівартість продукції планового року в
порівнянні з базисним зросте на 20 тис. грн.;
визначається вплив зміни асортименту, якості, сорт-ності продукції. Такі розрахунки виконуються в спеціальних таблицях на основі планових даних про асортимент продукції, її
якість і сортність. Припустимо, що прибуток зросте за рахунок
цих факторів на 25 тис. грн.;
після обґрунтування ціни на готову продукцію плано-вого року визначається вплив зростання цін. Припустимо, що
збільшення цін на продукцію, що реалізується, в наступному році
може дати 30 тис. грн.;
вплив на прибуток всіх перелічених факторів визна-чається шляхом їх додавання.
тепер слід врахувати зміни прибутку в нереалізованих
залишках готової продукції на початок.
На відміну від методу прямого рахунку аналітичний ме-тод планування прибутку показує вплив факторів на величину прибутку, але і він в достатній мірі не враховує вплив всіх змінних умов господарювання на фінансові результати і не забез-печує їх достовірність перш за все через умови господарювання, які постійно змінюються. (5, ст. 402-408)
1.3 Розподіл та використання прибутку.
Отриманий підприємством прибуток може бути використаний для задоволення різноманітних потреб. По-перше, він спрямовує-ться на формування фінансових ресурсів держави, фінансування бюджетних видатків. Це досягається вилученням у підприємств частини прибутку в державний бюджет. По-друге, прибуток є дже-релом формування фінансових ресурсів самих підприємств і ви-користовується ними для забезпечення господарської діяльності.
Отже, отриманий підприємством прибуток є об'єктом розпо-ділу. У розподілі прибутку можна виділити два етапи. Перший етап — це розподіл загального прибутку. На цьому етапі учасни-ками розподілу є держава й підприємство. У результаті розподілу кожний з учасників одержує свою частку прибутку. Пропорція розподілу прибутку між державою і підприємствами має важливе значення для забезпечення державних потреб і потреб підпри-ємств. Це одне з принципових питань реалізації фінансової полі-тики держави, від правильного вирішення якого залежить розви-ток економіки в цілому.
Пропорції розподілу прибутку між державою (бюджетом) і підприємством складаються під впливом кількох чинників. Істо-тне значення при цьому має податкова політика держави щодо суб'єктів господарювання. Ця політика реалізується в кількості податків, що сплачуються за рахунок прибутку, у визначенні об'єктів оподаткування, ставок оподаткування, у порядку надан-ня податкових пільг.
Другий етап — це розподіл і використання прибутку, що за-лишився в розпорядженні підприємств після здійснення плате-жів до бюджету. На цьому етапі можуть створюватися за раху-нок прибутку цільові фонди для фінансування відповідних витрат. (3, ст. 174-175)
З реформуванням бухгалтерського обліку і фінансової звітно-сті відповідно до міжнародних стандартів відбуваються зміни в розподілі та використанні прибутку підприємств (рис. 1.3.1).
Рис. 1.3.1 Структурно-логічна схема розподілу і використання прибутку відповідно до Положень «Стандартів бухгалтерського обліку»
Чистий прибуток, одержаний після сплати податків, залиша-ється у повному розпорядженні підприємства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання.
Головні принципи розподілу чистого прибутку закріплені стату-том підприємства. Фактично розподіл здійснюється відповідно до поточної та стратегічної політики, що визначається підприємством.
Завданням фінансового менеджменту є пошук оптимальних шляхів розподілу прибутку. Як правило, одна частина прибутку використовується на виплату дивідендів, а друга — на розширен-ня та оновлення виробництва, фінансові інвестиції, придбання нерухомості, створення та поповнення резервних фондів підпри-ємства, соціальні програми.
Зокрема, сума прибутку спрямовується:
* на виплату дивідендів;
* на поповнення статутного капіталу; «на поповнення резервного капіталу.
Нерозподілений прибуток є однією з найважливіших частин власного капіталу.
Нерозподілений прибуток — це частина чистого прибутку то-вариства, яка залишається у розпорядженні підприємства для ви-плати доходів власникам у вигляді дивідендів, формування ре-зервного капіталу, поповнення статутного капіталу та на інші потреби.
В окремих випадках підприємства в результаті своєї діяльнос-ті зазнають збитків. Сума непокритого збитку зменшує власний капітал.
Нерозподілений прибуток поділяється на асигновану й неасигновану частини:*
асигнована частина має певне цільове призначення (наприк-лад, для фінансування розвитку підприємства, проведення цільо-вих програм тощо);*
неасигнована частина не має конкретного призначення.
У зарубіжних корпораціях часто встановлюються обмеження, які накладаються на суму нерозподіленого прибутку. Такі обме-ження тимчасово виділяють певну суму нерозподіленого прибут-ку із суми, яка б могла бути сплачена у вигляді дивідендів. Коли обмеження знімаються, ця сума може бути сплачена у вигляді дивідендів та використана на інші потреби.
Обмеження нерозподіленого прибутку можуть бути добровіль-ними або вимушеними. Одним із найбільш поширених добровіль-них обмежень є обмеження на нерозподілений прибуток з метою розширення матеріально-технічної бази підприємства. Це обмежен-ня може бути зняте керівництвом товариства в будь-який момент. (8, ст. 254-256)
Сума нерозподіленого прибутку зменшується внаслідок відра-хувань до резервного капіталу та нарахування дивідендів.
Резервний капітал створюється з метою усунення можливих тимчасових фінансових ускладнень і забезпечення нормальної роботи підприємства. Величина резервного капіталу визначаєть-ся засновницькими документами як максимальний відсоток від розміру статутного капіталу. Так, в