Попередні розрахунки дають можливість виявити вплив осно-вних факторів на прибуток, а саме:

1. Вплив зміни обсягу реалізації продукції на суму прибутку;

2. Вплив змін у структурі й асортименті продукції на прибуток підприємства.

Факторний аналіз прибутку надзвичайно важливий для визна-чення резервів зростання прибутку підприємства.

Важливо також систематично аналізувати поріг прибутку під-приємства.

Аналіз порогу прибутку як мінімального рівня прибуткової Ді-яльності широко використовується в країнах з регульованою рин-ковою економікою для оцінки вигідності виробництва. Він базує-ться на взаємозв'язку між обсягом виробництва (продажу), собі-вартістю та прибутком. В основу такого аналізу покладено кла-сифікацію витрат (за їхнім відношенням до обсягу виробництва) на змінні Аналіз критичних співвідношень або беззбитковості є методом дослідження, за допомогою якого оцінюються зусилля компанії, докладені для одержання певного прибутку. Сама со-бою беззбитковість не є метою фірми, котра, звичайно ж, орієнтована на прибутки. Проте дослідження беззбитковості надзвичайно корисне при визначенні політики компанії щодо до-сягнення бажаного результату та для оцінки її шансів при цьому.

Аналіз побудований на пошуку співвідношень між собівартістю продукції, виручкою від її реалізації та прибутком. Починається дослідження з трьох звичайних умов:

2.Зі збільшенням обсягів реалізації продукції зростають певні витрати, що прямо або опосередковано пов'язані з цим процесом. До них належать витрати на придбання та виготов-лення необхідних додаткових товарів. Це змінні витрати.

За певного обсягу реалізації продукції виручка - дорівнює валовим витратам (постійним та змінним). У такий мо-мент функціонування компанії беззбиткове. Тобто немає прибут-ку, але відсутні й збитки.

Постійні витрати показані горизонтальною лінією. Вони підсумовуються зі змінними і відкладаються на похилій валових витрат, котра паралельна до похилої змінних витрат. (1, ст. 457-459)

У певний момент лінія валових надходжень від реалізації перетнеться з прямою валових витрат. Наприклад, це станеться при реалізації певної кількості одиниць обсягу продукції. Тобто до того часу, поки компанія не реалізує таку кількість одиниць продукції, вона зазнаватиме збитків, оскільки її витрати не покри-ватимуться доходами від реалізації. Як тільки реалізація переви-щить певну кількість одиниць, фірма почне одержувати прибуток.

Така схема допомагає аналітику знайти відповідь на важливі запитання: скільки зусиль і капіталу необхідно фірмі для того, щоб бути беззбитковою? Чи є необхідність збільшувати об-сяг продажу для підвищення прибутковості фірми? Аналіз дає змогу побачити, наприклад, що компанія, котра одержує високі прибутки на одиницю продукції, не збільшила обсяг реалізації до безпечного рівня, тобто вище від лінії беззбитковості.

На варіюванні змінних і постійних витрат ґрунтується
концепція граничного доходу, котру частіше називають кон-цепцією сприяння маржі, тобто сприяння доходу. Сприяння мо-же бути визначено як величина, що залишилася після покриття змінних витрат, які сприяли оплаті постійних.

Поділ усієї сукупності операційних витрат підприємства на постійні і змінні дозволяє використовувати також механізм управління операційним прибутком, відомий як "операційний ліверидж". Дія цього механізму заснована на тому, що наявність у складі операційних витрат будь-якої суми постійних їхніх видів приводить до того, що при зміні обсягу реалізації продукції, су-ма операційного прибутку завжди змінюється ще більш високи-ми темпами. Іншими словами, постійні операційні витрати са-мим фактом свого існування викликають непропорційно більш високу зміну суми операційного прибутку підприємства при будь-якій зміні обсягу реалізації продукції незалежно від розміру підприємства, галузевих особливостей його операційної діяль-ності й інших факторів.

Чим вище значення коефіцієнта операційного лівериджу на підприємстві, тим більше воно здатне прискорювати темпи приросту операційного прибутку стосовно темпів приросту обся-гу реалізації продукції. Іншими словами, при однакових темпах приросту обсягу реалізації продукції підприємство, що має більший коефіцієнт операційного лівериджу, за інших рівних. (2, ст. 124-122)

Об'єктом розподілу є балансовий прибуток підприємства. Під його розподілом розуміють направлення прибутку в бюджет і використання на підприємстві та за його межами. Законодавчо розподіл прибутку регулюється в тій його частині, яка надходить до бюджетів різних рівнів у вигляді податків та інших обов'язко-вих платежів) Визначення напрямків витрачання прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства, структури статей його використання знаходиться в компетенції підприємства.

Собівартість продукції планується тільки в частині змінних виробничих витрат. Постійні витрати при цьому повністю списуються за рахунок доходів звітного періоду — маржинального доходу, тобто відносяться на зменшення маржі. Маржинальний дохід, чи маржа, — це різниця між виручкою від реалізації та змінною собівартістю, яка призначається для оцінки можливос-тей відшкодування постійних витрат та отримання прибутку. Іна-кше кажучи, прибуток у сумі з постійними витратами — це мар-жинальний дохід підприємства. Цей метод у зарубіжній практиці називається директ-кост. Використання його в управлінні забез-печує приймання найефективніших рішень на підставі аналізу взаємозв'язку між собівартістю, обсягом та прибутком.

Наявність такої залежності використовується аналітиком для аналізу порогу прибутку, чи критичної («мертвої») точки обсягу виробництва, тобто такої кількості продукції, котру необхідно виробити та реалізувати, щоб перекрити змінні і постійні витрати за період, що аналізується. Точка критичного обсягу виробництва показує, що загальна сума маржі зі змінної собівартості відшко-довує загальну суму постійних витрат за певний період.

Визначення порогу прибутку здійснюється одним чи кількома способами.

Перший спосіб — це побудова графіка критичного обсягу ви-робництва та знаходження точки беззбитковості.

Графік дає можливість визначити точку перетинання прямих, що відповідають витратам та виручці, де витрати на виробництво та збут продукції дорівнюють виручці від продажу. Ця точка називається то-чкою критичного обсягу виробництва, чи точкою беззбитковості, бо з її досягненням підприємство починає покривати всі свої витрати або отримувати заданий мінімальний прибуток