Нарешті, те, що є закономірним, збереглося і розви-нулося в сучасному, являє собою розвинений об'єкт. Ло-гічний розгляд стає тотожним до відображення розви-неного об'єкта, а історичний -- до процесу становлення об'єкта.

Третій момент у прихованому вигляді містить і два попе-редні. З урахуванням цього логічне може бути визначене як уявне відображення історичного, представленого в за-кономірній, звільненій від випадковостей формі, прита-манній самому реальному рухові, і розглянутого в точці найвищого розвитку. Якщо завданням оперування є про-никнення в об'єкт дослідження, то теоретичним відтворен-ням є відображення логічних ступенів реального історич-ного руху. Досягнення єдності логічного й історичного є вищим принципом теоретичного відтворення. Теоретич-не витворення включає, по-перше, рух від загального че-рез особливе до одиничного; по-друге, перехід від тотож-ності через відмінності до протиріччя; по-третє, єдність історичного і логічного.

Сходження від абстрактного до конкретного

Абстрактне є відверненим, а тому неповним, частко-вим, фрагментарним, нерозвиненим. На відміну від цього конкретне означає єдність різноманітного, синтез бага-тьох визначень і тому виступає як більш повне, всебічне, розвинене. Абстрактне і конкретне існують не тільки в мисленні, а становлять цілком реальний фрагмент, бік, форму дійсності. Якщо ми, наприклад, намалюємо м'яч у вигляді кола, то коло являє собою абстракцію м'яча, про-те Ішло в даному випадку не тільки уявний образ м'яча, перенесений на папір, але й цілком реальний обрис пред-мета, його справжня форма. Якщо ж спробуємо за допо-могою інших абстракцій відобразити обсяг, колір м'яча тощо, то будемо переходити від абстрактного до більш конкретного відтворення.

Рух від абстрактного до конкретного в пізнанні озна-чає сходження від неповного, часткового, фрагментарно-го добі повного, цілісного і всебічного знання. Термін сходження фіксує ту обставину, що всі попередні поняття в русі не втрачаються, а зберігаються, входять у знятому вигляді в наступні. Так, у категорії прибуток містяться у знятому вигляді категорії грошей, вартості та ін. Тому прибуток є більш конкретною категорією. Якщо порівня-ти, наприклад, поняття «студент», «чоловік»,« людина», то найконкретнішим з них буде студент. У цьому по-нятті містяться і два інших, тому що студент завжди чоловік, а чоловік належить до роду людини. Тому, коли ми говоримо студент, ми тим самим повідомляємо й те, що йдеться про людину, і не про жінку, а про чоловіка, хоча спеціально про це нічого не говориться. У теорії, побудованій методом сходження від абстрактного до конкретного, кожне попереднє поняття входить у на-ступне. Тому конкретні категорії мають дуже складну структуру. І люди, які не вивчали теорію, нічого зрозу-міти в розмові фахівців, які знають теорію, не можуть, хоча всі слова їм знайомі. Так, коли йдеться про товари, гроші, ціни, податки, інфляцію і тощо, то кожній людині здається, що вона знає, про що йдеться, і може судити про такі речі самостійно. Однак те, що відомо, ще не є пізнаним. Кожна дитина знає, наприклад, що таке гроші і ціна. Але звідси зовсім не випливає, що вона це розуміє. Вона оперує такими знаннями на рівні уявлень, які співвідносять предмети з їхніми образами. Щоб пере-творити уявлення на поняття, необхідно розглянути, як даний предмет виник, які етапи у своєму розвитку він проходив, які його зв'язки з іншими явищами і т. іп. Тому перетворити уявлення на поняття можна, лише спе-ціально вивчаючи теорію. Якщо ж планувати практичні дії , виходячи з уявлень, то результати, як правило, бу-дуть протилежні очікуваним. В економіці, на жаль, така ситуація зустрічається досить часто. Тому є важливими кваліфіковані, теоретично обґрунтовані рішення, які завжди повинні мати достатній рівень конкретності.

Однак перш ніж стати теоретично усвідомленим, кон-кретне існує в реальній дійсності. Але мисленню, яке його пізнає, конкретне розкривається через систему абст-ракцій. Тому конкретне, котре є в дійсності і дано чуттє-во, називають чуттєво-конкретним. Рух від чуттєво-конкретного до абстрактного в мисленні є постійним момен-том, основою, на яку спирається протилежний рух — сходження від абстрактного до конкретного в теоретич-ному відтворенні дійсності.

Принципово важливе значення має питання про істинність абстракцій. Будь-який предмет може бути представлений безліччю сторін, тому і різних абстракцій може бути безліч. І можна, наприклад, описувати колір, форму, будову телевізора, його складові частини, але так і не з'ясувати, що ж являє собою телевізор по суті. Мож-на також отримати такі абстракції, що існують лише в голові людини, але не в реальній дійсності, і тому є по-милковими, неістинними. Наукові абстракції повинні бути не довільними відверненнями, а фіксацією реальної відособленості, виокремленості різних сторін предмета. Вони мають бути практично істинними абстракціями і фіксувати суттєве в предметах. Наприклад, праця взагалі як витрата людської енергії безвідносно до конкретної форми (полювання, ремесло, землеробство і т.д.) існує завжди. Однак реальне відокремлення праці взагалі від конкретних видів праці з'являється тільки з розвитком поділу праці і товарообміну, в якому відбувається реаль-не відвернення, абстрагування від конкретних форм продуктів і праці яка міститься в них. Тому праця вза-галі стає практично істинною абстракцією лише в умо-вах розвиненого товарного виробництва.

Роль абстракції пов'язана з необхідністю пізнання об'єктивних законів явищ і процесів у «чистому вигляді», відсторонюючись від впливу зовнішніх чинників. З питан-ням про абстрактне в теоретичному пізнанні пов'язана проблема використання кількісного аналізу і математич-них методів в економіці. Кількість являє собою безвіднос-ну щодо якості визначеність предмета. Математичний аналіз, лінійна