Розгляньмо географію зовнішньої торгівлі з країнами Західної та Східної Європи за основними вантажопотока-ми. До країн Західної Європи, окрім руд чорних металів та феросплавів, Україна постачає кокс, скло, штучні алмази та алмазний інструмент, невелику кількість металообробних верстатів, металургійне обладнання, а також олію.

5.Сучасні проблеми зовнішньоекономічної діяльності України.

Розвиток економіки держави в цілому, як і окремих її галузей серед іншого визначається відношенням обємів експорта и імпорта. Більшість розвинутих капіталістичних країн мають додаткове сальдо торгового балансу з значним превищенням експорта над імпортом. В Україні, в силу обєктивних причин перехідного періоду, поки спостеріється зворотня тенденція.

Зовнішньоекономічним зв'язкам України властиві вагомі негативні риси, що виявляються у переважанні екс-порті сировинної групи товарів (майже 70%). у домінантно-монопольній за-лежності від практично одного імпор-тера таких енергоносіїв, як нафта й газ, у завезенні невиправдано великої кількості товарів споживчого призна-чення, незважаючи на скрутний еконо-мічний стан країни. Чималі суми капіталу осідають за рубежем у резуль-таті бартерних операцій, які ще ста-новлять в експорті та імпорті близько 10%, а у внутрішньому обороті - сяга-ють 40%.Пасивне сальдо торгівлі товарами в матеріальній формі (що становить близько 2,9 млрд. доларів, а з країнами СНД - 4,3 млрд. доларів), перекіс у бік продукції сировинного характеру та з низьким ступенем переробки а струк-турі виробництва та експорту (що сягає близько 70%), зростаюча (під впливом конкурентних умов світового ринку) деградація переробних галузей та висока імпортозалежність їх від так званого критичного імпорту не зали-шають сумнівів у тому, що загальний вектор дії зовнішньоекономічної скла-дової не відповідає потребам стабі-лізації та розвитку економіки нашої держави. Сьогодні економіка України, в силу її важкого положення досить відкрита для зовнішньої торгівлі. Доля в ВНП коливається в межах 8-10%, а у развинутих країн - 70-80%. Така ситуація тяне небезпеку для вітчизняної економіки, оскільки високий рівень її відкритості є наслідком безсистемної торгівлі на фоні глубокого кризису. Любе небажане коливання кон’юнктури світових товарних ринків може привести українських виробників на рівень банкрутства [9].

Товарна структура основною складовою українського експорту, як i ранiше, є чорнi метали. Питома вага цiєї продукцiї в загальному об'ємі товарного експорту склала у поточному роцi 34,9%. Однак структура експорту чорних металiв з України викликає побоювання. У нiй невиправдано велика частка так званих напiвфабрикатiв -- продукцiї нижнiх передiлiв (заготiвки, сляби тощо). I хоча на цю продукцiю завжди iснує ширший попит, ніж на продукцiю верхнiх передiлiв (виробництво напiвфабрикатiв -- "брудне" виробництво, тому країни з високим рiвнем вимог до екологiї не розвивають його), збiльшення частки першого за рахунок другого веде до програшу. За даними французької компанії "СОФРЕС Консей" (ця компанiя разом iз Мiнпромполiтики i Українським iнститутом чорної металургiї в рамках проекту "ПРУК 9503" розробляла стратегiю реформування вiтчизняної чорної металургiї), експортер напiвфабрикатiв, що не має довгострокових контрактiв, у пiдсумку втрачає в грошах. Крiм чорних металiв, за кордоном постiйним попитом користується продукцiя хiмiчної промисловостi (насамперед, продукти неорганiчної хiмiї i добрива), машини та устаткування, мiнеральнi продукти (руди, шлаки i зола). Таким чином, за винятком продукцiї машинобудування, в українському експортi переважає сировинна продукцiя. Аналогiчна картина спостерігається і в iмпортi товарiв в Україну, головним об'єктом якого є мiнеральнi продукти (42% вiд загального об'єму iмпорту). У свою чергу, серед iмпортованих мiнеральних продуктiв переважають мiнеральне паливо, нафта i продукти її перегонки (39,5% вiд загального об'єму iмпорту). Лiдером iмпорту, як i ранiше, залишається природний газ (22,3% вiд загального об'єму). За енергоносiями слідує продукцiя машинобудування (15,7% вiд загального об'єму). Бартер у зовнiшньоторговельному оборотi питома вага бартеру з року в рiк неухильно скорочується. Якщо в 1994 роцi вiн складав 43%, у 1995 р. -- 31%, у 1996 р. -- 20%, то торiк -- менше 10%. За пiдсумками 9 мiсяцiв ц.р. питома вага бартерних операцiй у загально у обсязi експорту країни склала 7,9%, у загальному об'ємі iмпорту -- 6,3%.[9]

Підсумовуючи, можна виділити основні причини , що певною мірою стримують зростання українського експорту :

помітне посилення міжнародної конкуренції і зростання державної підтримки свого експорту у провідних зарубіжних країнах;

значно ускладнений вихід на світові ринкі для українських підприємств внаслідок протекціоністських заходів з боку ряду країн позахисту власних ринків;

низька кокурентноспроможність значної частини української промислової продукції;

недостатній розвиток систем сертифікації та контролю якості експортної продукції при зростанні на світових ринках вимог не тільки до науково-технічних параметрів , а і до споживчих та екологічних характеристик, що примущує вітчизняних експортерів збувати свою продукцію за зниженими, а то і демпінговими цінами;

відсутність досвіду та спеціальних знань щодо виходу на світові ринки у більшості підприємств, низький рівень маркетингової діяльності, нескоординованість дій на державному рівні;

розрив