I. М. Спудка

НІМЕЦЬКА ОКУПАЦІЙНА ПОЛІТИКА У СОЦІОКУЛЬТУРНІЙ СФЕРІ НА ТЕРИТОРІЇ РЕЙХСКОМІСАРІАТУ "УКРАЇНА" У ВІТЧИЗНЯНІЙ ІСТОРІОГРАФІЇ

Друга світова і радянсько-німецька війна посідають важливе місце у сучасній історичній науці. Дослідження та вивчення цих подій завжди привертали увагу науковців, літераторів, публіцистів і займали провідне місце в історіографії. Незважаючи на вагомий доробок, в історії радянсько- німецької війни лишається достатньо проблем, що взагалі не досліджено, або досліджено поверхово, однобічно та фрагментарно. Велика кількість фактичного матеріалу до цього часу лишається перекрученою та фальсифікованою. Серед них проблема німецької окупаційної політики у соціоку-

льтурній сфері в рейхскомісаріаті "Україна", яка вивчена опосередковано та фрагментарно. Вона не знайшла належного висвітлення попри те, що за минулі десятиліття після завершення Другої світової війни, вийшло чимало різнопланової літератури стосовно її історії.

Політичні процеси другої половини 80-90-х pp., що призвели до розпаду Радянського Союзу й проголошення незалежної України, позитивно позначилися на дослідницькій роботі з проблем Другої світової війни. Утвердження незалежності Української держави створило сприятливі умови для започаткування об'єктивного по-справжньому наукового дослідження і висвітлення історії України періоду Другої світової війни. Головне завдання, що стоїть перед сучасними українськими істориками - це подолання нашарувань, штампів і стереотипів радянського типу, відмова від застарілих підходів до оцінювання подій війни, які були характерними і домінуючими в історіографії попередніх років. Внаслідок значних суспільно-політичних змін в українській історичній науці відбувся перегляд методологічних підходів та зміна світоглядних орієнтирів. У сучасних українських істориків з'явилася можливість працювати над багатьма проблемами, які неможливо було розробляти за радянських часів через наявність жорсткої цензури та через недоступність секретних архівних фондів.

На сьогоднішній день провідними фахівцями з проблематики Другої світової війни у вітчизняній історіографії є О. Лисенко [1], В. Король [2], В. Кучер [3]. Спроба історіософського, теоретико- методологічного переосмислення подій Другої світової війни була започаткована М. Ковалем у розвідках першої половини 90-х pp. [4; 5] та узагальнена у дослідженні "Друга світова війна (1939- 1945 pp.). Історіософські нотатки" [6]. Автор наголошує, що "в умовах торжества "моменту істини" історіософське осмислення Другої світової війни і Великої Вітчизняної війни, як феномена рубіжної події в історії світу і України постало як першочергове завдання дослідників" [6, с. 75]. У статтях М. Коваля 90-х pp. крім традиційних для попереднього періоду тем з'являються цілком нові - знищення і пограбування нацистами культурних цінностей українського народу, стан освіти, науки та культури, діяльність "Просвіт", які створювалися на окупованій території з метою підвищення освітнього та культурного рівня населення [7; 8]. Автор доводить, що "ставлення нацистських окупантів до цінностей української культури визначалося нацистською шкалою "расової вартості" поневолених ними народів, серед яких українському, по суті, не знаходилося місця" [9, с. 34]. Однак це не заважало їм цікавитися шедеврами української культури. З українських музеїв було вивезено не менше 330 тис. музейних експонатів та близько 21 млн. одиниць зберігання [9, с. 40].

Цілком новою темою у порівнянні з дослідженнями попереднього періоду стало релігійне життя населення України доби окупації. Проблематика відновлення діяльності та функціонування релігійних конфесій на окупованих територіях є на сьогоднішній день достатньо вивченою, оскільки була предметом досліджень Ю. Волошина [10], В. Гордієнка [11], І. Грідіної [12]. Ю. Волошин простежив еволюцію релігійної політики нацистів, що змінювалася в залежності від ситуації на фронті та активності руху опору, а також виділив особливості православного руху на окупованій території - існування Української автокефальної та Автономної православної церков [10]. В. Гордієнко у релігійно- церковній політиці окупантів виділяє два основних напрямки: прихований і відкритий. Перший був пов'язаний з язичницькими пошуками фашистських ідеологів, а другий виражався у прагненні нацистського режиму скрізь підкреслювати свою прихильність до християнських цінностей [13]. Серед останніх робіт, присвячених релігійному питанню в роки окупації можна виділити статтю Н. Сто- локос "Конфесійна політика окупаційної адміністрації рейхскомісаріату "Україна" в 1941-1942 pp." [14].

Тематика розвідок В. Короля носить різноплановий характер [15; 16; 17]. Серед наукового доробку автора можна відзначити статтю, що представляє інтерес для нашого дослідження, оскільки розглядає становище інтелігенції під час окупації та її співпрацю з німецькою владою [18].

Колабораціонізм як явище залишається однією з актуальних проблем історії Другої світової війни. Саме українському аспекту цієї тематики присвячено монографію В. Шайкан [19]. Цінність роботи полягає у тому, що автор залучає методологічні підходи різноманітних наук, зокрема психології та соціології, визначає комплекс причин, що зумовили масштабність колабораціонізму на українських землях. Дослідниця розрізняє військовий колабораціонізм та колабораціонізм у сфері економіки, характеризує стосунки між інтелігенцією та окупантами. Для теми, що нами досліджується, у нагоді стали розділи, пов'язані з вивченням окупаційної політики у рейхскомісаріаті "Україна", залученням до співпраці місцевого населення, діяльністю допоміжних управ та комітетів самодопомоги.

Деяким аспектам соціокультурної політики окупантів у рейхскомісаріаті "Україна" присвячена низка досліджень українських істориків 90-х pp. XX ст. - початку XXI ст.

Першою спробою дослідження сутності шкільної політики німецьких окупантів в Україні в роки війни є стаття В. Ленської [20]. Автор доводить, що шкільна політика окупантів на захоплених територіях була одним із засобів поставити український народ в становище духовного кріпацтва. Головна увага у статті приділяється процесам відновлення по всіх областях невеликої кількості "народних