УДК 351.83-053.6(477)

Донченко Т.О.

КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ ПОНЯТТЯ ЗАЙНЯТОСТІ МОЛОДІ В УКРАЇНІ

У статті розглядаються основні поняття і терміни, які розкривають проблеми, пов'язані з працевлаштуванням молодих спеціалістів, а також мова йде про організації та установи і державу в цілому як головну рушійну силу з питання працевлаштування молоді.

Ключові слова: молодь, безробіття, зайнятість, державна служба зайнятості, державне регулювання зайнятості, молодіжні центри праці, молоді спеціалісти, працевлаштування.

В статье рассматриваются основные понятия и термины, которые раскрывают проблемы, связанные с трудоустройством молодых специалистов, а также речь идет об организациях, учреждениях и государстве в целом как о главной движущей силе по вопросу трудоустройства молодежи.

Ключевые слова: молодежь, безработица, занятость, государственная служба занятости, государственное регулирование занятости, молодежные центры труда, молодые специалисты, трудоустройство.

The article consists of such parts as terms which enlighten the problem of youth employment in Ukraine also organisations and establishments and the state as the main power in a question of youth employment.

Key words: youth, unemployment, employment, State Employment Serves System, state control of employment, youth work center, young specialists, job market.

Перехід України до ринкових відносин сприяв актуалізації проблем зайнятості населення, які й досі залишаються невирішеними. Сучасна кризова ситуація ще більше посилила цю проблему. Згортання виробництва, проблеми в реалізації продукції негативно вплинули на стан зайнятості населення у країні, а особливо молоді. Тому зайнятість населення зараз набуває особливого характеру та актуальності.

Система державного регулювання зайнятості складається з трьох рівнів: 1) макрорівень (держава); 2) мезорівень (регіон); 3) мікрорівень (галузь, підприємство, домогосподарство) [6, с. 38]. На ринку праці України діють багато установ та організацій різних форм власності та господарювання, які надають послуги у працевлаштуванні населення, в тому числі молодих фахівців - це, насамперед, центри зайнятості державної служби зайнятості, молодіжні агентства та недержавні центри зайнятості, кадрові та рекрутингові агентства, відділи з працевлаштування студентів у навчальних закладах, різноманітні громадські організації, молодіжні центри праці тощо.

Мета статті - проаналізувати основні поняття, терміни, а також діяльність установ, організацій, які пов'язані із проблемами зайнятості молоді в сучасній Україні та сприяють допомозі у їх вирішенні.

Об'єкт - поняття, терміни; установи, організації, які займаються працевлаштуванням молодих спеціалістів.

Предмет - зайнятість молоді.

Джерельну базу статті становлять офіційні видання, Закони України, постанови Кабінету Міністрів України, словники, енциклопедії, наукова література й періодичні видання. Науковці М. Головатий, М. Панасюк, В. Васильченко, Л. Безтілесна, О. Грішанова, Д. Богиня, В. Скуратів- ський, О. Палій зробили свій внесок щодо питань, пов'язаних із зайнятістю населення, в тому числі й молоді.

Перш ніж досліджувати проблему державної політики в галузі зайнятості молодих фахівців в Україні, необхідно дати наукове тлумачення основних категорій, які складають понятійно-категоріальний апарат даного напрямку: молодь, зайнятість, безробіття, Державна служба зайнятості, молодіжний центр праці, державне регулювання зайнятості населення тощо.

Російська соціологічна енциклопедія поняття «молодь» трактує як велику суспільну групу, яка має специфічні соціальні та психологічні риси, наявність яких визначається як віковими особливостями молодих людей, так і тим, що їх соціально-економічний та суспільно-політичний стан, духовний світ, знаходяться у стані формування та становлення [25, с. 421].

Інше джерело розкриває поняття «молодь», як сучасне соціогуманітарне знання, що використовується для визначення сукупності індивідів, які володіють соціопсихічними якостями, що сприяють перманентній активній переоцінці ними будь- яких існуючих у суспільстві цінностей [18, с. 585].

До категорії «молодь» зазвичай відносять (у статистиці, соціології) людей віком 16-30 років. Однак соціальна неоднорідність молоді обумовлює деяких дослідників визначати «верхню» вікову межу молоді залежно від тривалості формування соціально-економічних та професійних якостей різних її груп. Так соціальне та професійне становлення молодого робітника в основному завершується до 25 років, а молодого вченого до - 35 років [15, с. 297].

Тому можна стверджувати, що молодь - окрема соціально-демографічна група, яка вирізняється за сукупністю вікових характеристик, особливостей соціального становища та зумовлених іншими соціально-психологічними чинниками, що визначаються суспільним ладом, культурою, закономірностями соціалізації, вихованням в умовах певного суспільства; у вікових межах від 14-16 до 25-35 років.

Закон України «Про зайнятість населення» (Ст. 1) тлумачить зайнятість як діяльність громадян, пов'язану із задоволенням особистих та суспільних потреб і таку, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі у вигляді заробітної плати, утримання додаткової допомоги та виплати натурою [1].

Соціологічна енциклопедія за редакцією А. А. Грицанова дає визначення зайнятості як відображення стану функціонування ринку робочої сили в умовах конкретної економічної інфраструктури. До зайнятого населення належать особи, які працюють на державних підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах усіх видів, на приватних підприємствах із колективною формою власності, у фермерських господарствах, а також зайняті підприємницькою діяльністю. Подаються дані про зайнятих осіб, які працюють за основним місцем роботи як повний, так і неповний робочий день у перерахунок на повний, а також перелік осіб, які не належать до зайнятих: особи, які навчаються в працездатному віці, які навчаються з відривом від виробництва; особи, які ведуть домашнє господарство; зареєстровані та незареєстровані безробітні; жінки у відпустках по догляду за дитиною до досягнення дитиною трьох років [18, с. 325].

О.А. Грішанова у словнику термінів «Економіка праці та соціально-трудові відносини» тлумачить зайнятість як діяльність громадян, пов'язану із задоволенням потреб, що не суперечить законодавству