УДК 331.572.4

Т.В. Решитько, канд. екон. наук

Науково-дослідний інститут праці і зайнятості населення Міністерства праці та соціальної політики України та НАН України

Проблема зайнятості сільської молоді

Стаття присвячена розгляду проблеми зайнятості сільської молоді та пошуку шляхів зменшення безробіття на селі. Вказано на головні причини скорочення чисельності селян, в т.ч. молоді, зайнятих в сільськогосподарських підприємствах і тенденції розвитку самостійної зайнятості на селі. Досліджено ситуацію на сільському молодіжному ринку праці та запропоновано основні напрями пом'якшення безробіття в сільській місцевості. зайнятість сільської молоді, молодіжне сільське безробіття, молодіжний ринок праці

Проведення аграрної реформи в Україні спричинило значні негативні наслідки на зайнятість сільського населення. Постійно скорочується чисельність селян, які працюють в сільськогосподарських підприємствах. За період 2000-2007рр. середньооблікова чисельність працівників сільськогосподарських підприємств зменшилась з 2,5 млн. осіб до 779 тис. осіб або у 3,5 рази. У переважній більшості агропідприємства значно скоротили (або ж зовсім ліквідували) такі трудомісткі галузі, як тваринництво, птахівництво, овочівництво тощо, де потрібні значні затрати праці. Розвиток самостійної зайнятості на селі відбувається в основному за рахунок активізації її у неформальному секторі економіки, тобто в особистих селянських господарствах (ОСГ).

Особливе занепокоєння викликає проблема сільського молодіжного безробіття. Адже, майже 52 % всіх безробітних селян (за даними обстеження економічної активності населення за методологією МОП) складає молодь у віці 15-34 роки. Причому найвищим серед усіх вікових груп населення у 2007р був рівень безробіття молоді у віці 15-24р.-10,2 %. Ці та інші негативні явища сприяють загостренню соціальної напруги в сільській місцевості.

Дослідженнями проблем зайнятості мешканців села займається багато вчених економістів. Серед них І.Ф. Гнибіденко, В.С. Дієсперов, Т.М. Кір'ян, А.М. Колот, Е.М. Лібанова, Т.П. Петрова, К.І. Якуба та інш. Проте проблема зайнятості сільської молоді залишається все ще недостатньо вивченою і потребує подальших досліджень.

Метою статті є вивчення стану і перспектив зайнятості сільської молоді в Україні та пошук шляхів зменшення безробіття в сільській місцевості.

Законодавство України щодо сприяння соціального становлення та розвитку молоді базується на Конституції України, Законах України „Про зайнятість населення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", „Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні", „Про охорону праці" та інших законодавчих і нормативно-правових актах, що гарантують молодим людям рівне як для всіх громадян право на працю.

„Молодь - це окрема соціально-демографічна група, яка відрізняється за сукупністю вікових характеристик, особливістю соціального становища та обумовлених тим чи іншим набором соціально-психологічних якостей, що визначаються суспільним ладом, культурою, закономірностями соціалізації, вихованням в умовах певного суспільства" [1]. Вікові межі для молоді згідно з чинним законодавством складають - 14-35 років.

Кодекс законів про працю України передбачає прийом на роботу громадян у віці 16 років, допускається також прийняття на роботу дітей у віці 15 років за згодою одного з батьків та у віці 14 років - учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних закладів для виконання легких робіт, які не завдають шкоди здоров'ю у вільний від навчання час, також за згодою одного з батьків або особи, що їх замінює [2].

Дослідження показують, що питання зайнятості сільської молоді є надзвичайно важливим у соціально-економічному механізмі розвитку країни. Молоде населення займається трудовою діяльністю, що дає йому можливість розкрити себе як особистість та в більшості випадків є єдиним джерелом отримання коштів для існування. Разом з тим, задовольняється попит підприємств у найбільш мобільній робочій силі, озброєній сучасними фаховими знаннями, що сприяє економічному розвитку країни.

Сільський молодіжний ринок праці - специфічний, має власну динаміку розвитку. З одного боку, молодий вік підвищує шанси для зайнятості, адже молоді люди більш енергійні і ефективніше працюють на робочих місцях, а з іншого боку, мають низьку конкурентоспроможність через відсутність трудового та життєвого досвіду, часто не мають взагалі будь-якої професії (спеціальності), або ж такої, що користується попитом на ринку праці [3].

Система соціального захисту молоді передбачає певні гарантії з підвищення якості робочої сили, підвищення мотивації до легальної зайнятості, соціальний захист молодих працівників від безробіття. Держава піклується про молодь та надає їй соціальний захист при неможливості самостійного працевлаштування. Цю суспільну функцію виконує державна служба зайнятості, діяльність якої має відповідне нормативно-правове та фінансове забезпечення. Служба зайнятості допомагає тим молодим людям, які прагнуть реалізувати своє право на працю. Проводиться профнавчання безробітних за різними професіями та спеціальностями на базі навчальних закладів та через стажування безпосередньо на підприємствах, організаціях. Надається перевага профнавчанню з робітничих професій. Для забезпечення якісної підготовки фахівців використовуються інноваційні, гнучкі модульні технології. Навчання сільських безробітних здійснюється за програмами, що дають можливість їм зайнятися підприємницькою діяльністю.

Щорічно в Україні та регіонах складаються програми зайнятості населення. Проте, як показують дослідження, вони не охоплюють всього кола проблем працевлаштування сільської молоді, не враховують особливості та труднощі, що склалися на селі внаслідок економічної кризи.

Занепад українського села, низький рівень оплати праці та доходів в сільському господарстві, відсутність умов пристойного життя в сільській місцевості спричиняють той факт, що значна частина сільської молоді, навіть при наявності вакансій, мігрує у місто або за кордон заради більш престижних заробітків. Переважну більшість вибулих становлять, як правило, кваліфіковані кадри, зокрема трактористи-машиністи, водії, спеціалісти з ремонту сільськогосподарської техніки.