діяльність. Державною комісією з регулювання ринків фінан-сових послуг було внесено до первинної бази недержавних пен-сійних фондів лише 55 організацій, зареєстрованих як недер-жавні пенсійні фонди, з яких фактично діяли тільки 22. На кінець 2004 p., за даними Держфінпослуг, в Україні було заре-єстровано п'ять недержавних пенсійних фондів, що були ство-рені до набрання чинності Законом "Про недержавне пенсійне забезпечення" і були реорганізовані відповідно до вимог цього закону. Як фінансові установи було зареєстровано 13 недержав-них пенсійних фондів, а ліцензії на провадження діяльності з адміністрування пенсійних фондів отримали 27 установ. Тобто недержавні пенсійні фонди тільки створюються, їх активи ще незначні, вони недостатньо охоплюють потенційних учасників.
Слабкість українських недержавних пенсійних фондів актив-но використовують страхові компанії, в тому числі зарубіжні, які через своїх представників залучають до своїх пенсійних про-ектів заможні верстви населення України, залишаючи недер-жавним пенсійним фондам нашої країни сектор середньо- і ма-лозабезпечених громадян. А вони, як правило, недовіряють цим фондам, а більшість із цієї групи населення не має належних доходів для участі у недержавному пенсійному страхуванні. Тому держава має продумати систему стимулів, щоб змінити ситуацію, що склалася.
Сьогодні багато фахівців узагалі сумніваються в готовності страхового ринку до надання послуг довічного страхування пенсії як однієї з найскладніших фінансових послуг. На їхню думку, достовірність вітчизняної демографічної статистики й актуарних розрахунків залишає бажати кращого, так само як і досвід страхових компаній у здійсненні інвестиційних операцій (про що свідчать дані звітності страхових компаній і структура їхніх інвестиційних портфелів).
На відміну від банків, які для поступового накопичення пен-сійних внесків створили дочірні пенсійні фонди й у такий спосіб відокремили пенсійні активи від активів банку (а отже, й від ризиків, пов'язаних із його діяльністю), страховики послідов-но лобіюють надання їм права самостійно накопичувати та ви-плачувати пенсії на визначений строк, називаючи це особливим видом страхування.
Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг підготувала проект змін до законів "Про страхування" та "Про недержавне пенсійне забезпечення". Запропоновані зміни фак-тично забороняють участь страхових компаній у недержавному пенсійному страхуванні. Проти цього активно виступають стра-хові компанії, оскільки недержавне пенсійне страхування у 2005 р. почало активно розвиватися. Якщо на 1 березня 2005 р. НПФ зібрали всього 3,2 млн. грн., то 1 липня 2005 р. ця цифра вже дорівнювала 14,1 млн. грн.. З отриманням відповідних ліцен-зій на кінець 2005 р. в Україні працювало близько 60 НПФ, тоді як на 1 серпня 2005 р. їх було 24. За оцінками фахівців Держфінпослуг до кінця 2005 р. НПФ мали зібрати внесків на суму близько 100 млн. грн.. У найближчі три роки НПФ (за різними оцінками) можуть зібрати від 0,5 до 1,5 млрд. грн.. У разі ухва-лення Верховною Радою Закону України "Про обов'язкове пен-сійне забезпечення окремих категорій громадян" НПФ можуть зібрати до 7 млрд. грн..
Для корпоративних НПФ держава передбачила суттєві піль-ги. Ті витрати, які підприємства перераховують на учасників власного корпоративного фонду, відносять на валові витрати підприємства (фірми), що дає змогу зменшувати податкові відра-хування. Так, дуже вигідним у зв'язку з цим стало створення власного корпоративного пенсійного фонду компанією "Сти-рол", який налічує 3,5 тис. учасників. Для великих підприємств набагато вигідніше створити власний НПФ, ніж укладати до-говір зі страховою компанією.
Українська держава ввела певні податкові пільги для фізич-них осіб, які самостійно здійснюють пенсійні (страхові) внески. Так, фізичні особи, які є резидентами України та мають іденти-фікаційний номер, що самостійно перераховують пенсійні (стра-хові) внески, мають право на податковий кредит. До нього вклю-чаються сума витрат платника податку за власний рахунок на сплату страхових внесків, страхових премій страховику-резиденту за договорами довгострокового страхування життя, недер-жавного пенсійного забезпечення за пенсійним контрактом із недержавним пенсійним фондом, а також внесків на банківсь-кий депозитний рахунок, на пенсійні внески як платника по-датку з доходів фізичних осіб, так і членів його сім'ї — родичів першого рівня, яка не перевищує встановлену законодавством суму (в 2004 р. — 540 грн. на місяць). Сума, що включається до податкового кредиту, не може перевищувати суми доходу, отри-маної платником податку як заробітна плата. Тобто особи, які не є найманими працівниками, не мають права на податковий кредит. Якщо платник податку (з доходів фізичних осіб) не ви-користав право на нарахування податкового кредиту за резуль-татами звітного податкового року, то таке право на наступні по-даткові роки не переноситься*
Проблемою є те, що в чинному законодавстві немає чітких правил розрахунку суми податку з доходів фізичних осіб, що належить поверненню платнику податку, який здійснює внески недержавного пенсійного страхування.
Аналіз кількісних обмежень щодо інвестування пенсійних активів НПФ свідчить про те, що українське законодавство надає свободу у виборі інвестиційної політики недержавних пенсій-них фондів. Разом із тим, хоча ці обмеження забезпечують пев-ний рівень диверсифікації вкладень, більшість спеціалістів став-лять під сумнів достатність цього рівня. Слід зважати і на на-явність лише верхньої межі обмежень, тобто відсутність зобо-в'язання мінімального інвестування, зокрема в активи, забез-печені відповідними майновими об'єктами.
Розвиток недержавних пенсійних фондів в Україні дасть мож-ливість громадянам забезпечити собі належний рівень життя після виходу на пенсію, перетворити НПФ на потужного інсти-туційного інвестора на фондовому ринку України, стабілізува-ти політико-економічну ситуацію в нашій країні.
Література
1. Андрущенко В.Л. Фінансова думка Заходу в XX ст. — Л.: Каменяр, 2000. — 303 с.
2. Базилевич В.Д., Валастрик Л.О. Державні фінанси. — К.: Атіка, 2002. —368 с.
3. Бланкарт Ш. Державні фінанси в умовах демократії. — К.: Либідь, 2000. — 654 с.
4. Бляхман Л., Kpomoe М. Россия и Содружество Независимых Государств: уроки первого десятилетия // Рос. зкон. журн. — 2001.—№10.
5. Бюджетна політика у контексті стратегії соціально-економічного розвитку України: У 6 т. / Редкол.: М.Я. Азаров (голо-ва) та ін. — К.: НДФІ, 2004.
6. Бюджетна система. Вишкіл студи: Навч. посіб. / СІ. Юрій, Й.М. Бескид, В.Г. Дем'янишин таін. — К.: КНЕУ, 2004. — 864 с.
7. Бюджетний менеджмент: Підручник / В. Федосов, В. Опарін, Л. Сафоноватаін. — К.: КНЕУ, 2004. — 864 с.
8. Василик ОД., Павлюк КЗ. Бюджетна система України: Підручник. — К.: ЦУЛ, 2004. — 544 с.
9. Василик ОД", Павлюк К.В. Державні фінанси України: Підручник. — К.: НІОС, 2002. — 608 с.
10. Волощук Г.О., Пасічник Ю.В., Пряму хіна Н.В. Фінансові фонди соціального спрямування в Україні: Навч. посіб. — К.: ЦУЛ, 2004, —184 с.
11. Гайдуцький А.П. Підвищення інвестиційної привабливості аграрного сектору шляхом розширення бюджетної підтримки // Фінанси України. — 2005. — № 10. — С. 111—115.
12. Герасимчук З.В., Вахович І.М., Камінська І.М. Фінансова політика сталого розвитку регіону. — Луцьк: Надстир'я, 2006. —220 с.
13. Державна фінансова політика та прогнозування доходів бюджету України / М.Я. Азаров, Ф.О. Ярошенко, Т.І. Єфименко та ін. — К.: НДФІ, 2004. — 712 с.
14. Державні фінанси / За ред. Ю. Немеца і Г. Райта: Пер. З англ. — К.: Основи, 1998. — 306 с.
15. Державні фінанси в розвиткових країнах: Пер. з англ. — К.: К.І.С., 2006. — 400 с.
16. Державні фінанси в транзитивній економіці: Навч. посіб. / М.І. Карлін, Л.М. Горбач, Л.М. Новосад та ін. — К.: Кондор, 2003. —220 с.
17. Долішній М.Т. Фінансова політика і стабілізація еконо-міки України // Регіон, економіка. — 2000. — №3. — С. 45—52.
18. Евтух О.Т. Ипотека — механизм эффективного использования ресурсов. — Луцк: Волын. обл. тип., 2001. — 314 с