Однак, по-перше, жодна зі східноєвропейських країн ЄС не знизила податкових ставок до рівня, що пропонується в Україні. По-друге, податкова конкуренція вже викликала невдоволен-ня в "старих"країнах — членах ЄС, проявом якого стала пропозиція про посилення гармонізації податку на прибуток, у тому числі запровадження єдиної мінімальної ставки цього податку (за аналогією з ПДВ), обов'язкової для всіх країн — членів ЄС. Поки що остання пропозиція не знайшла підтримки в Євро-комісії, проте подальше загострення податкової конкуренції може дати поштовх до активізації її обговорення та запрова-дження.

2. Радикальне зниження податкових ставок і загального рівня оподаткування (податкового коефіцієнту) може не привести до очікуваного зростання інвестицій і темпів економічного зростан-ня. Звичайно, зниження податкових ставок (передусім ставки податку на прибуток) сприятиме зростанню інвестиційних мож-ливостей українських підприємств. Однак це є не єдиною умовою залучення іноземних інвестицій. Крім того, якщо зниження податкових ставок супроводжуватиметься зростанням бюджетного дефіциту та інфляції, це негативно позначиться на інвестиційній активності підприємств.

3. Обов'язковим наслідком радикального зниження податко-вих ставок буде значне падіння податкового коефіцієнта. Про це свідчить, зокрема, досвід інших країн. Так, країни з найнижчими податковими ставками (Литва, Латвія) мають і найнижчий в ЄС податковий коефіцієнт — 28,5 і 28,9 % ВВП відповідно. Оскільки ставки основних податків у цих країнах вищі, ніж ті, що пропонуються в Україні, ми матимемо, вірогідно, значно нижчий податковий коефіцієнт. Наслідком цього буде перегляд державних зобов'язань.

4. Розробники Стратегії не враховують й іншого факту. Згідно з результатами досліджень західних учених, на економічну ди-наміку в довгостроковій перспективі впливає не тільки податкова політика, а й інші чинники. Принаймні зменшення податкового коефіцієнта саме по собі не гарантує прискорення економічного розвитку, оскільки є такі чинники, як накопичення та розповсюдження знань, нагромадження людського капіталу, рівень розвитку інститутів, якість економічної політики держа-ви і бюрократичного апарату. Тому перспективнішою є не стратегія радикального зниження податків в Україні, а розробка орієнтованої на економічне зростання податково-бюджетної по-літики, де помірні податки поєднуються з ефективними держав-ними видатками, що передбачають спрямування податкових надходжень у сфери, від яких залежить довгострокове економічне зростання.

Реформування системи податкових пільг

Сьогодні у законодавчому полі України налічується 387 податкових пільг, якими у 2004 р. користувалися 101 тис. суб'єк-тів господарської діяльності (у 2005 р. — 91 тис). Багато це чи мало? Відповісти на це запитання складно. Нещодавні події показали, що пільги, прийняті на основі корупційних інтересів, можуть завдати відчутну шкоду економіці держави й суспільству. Тому на позитивну оцінку заслуговує кардинальна ревізія територіальних пільг за вільними економічними зона-ми і територіями пріоритетного розвитку, але не їх повне скасування.

За попередніми даними Міністерства фінансів України, за 2004 р. із 500 суб'єктів господарювання, що працювали у ВЕЗ і ТПР, абсолютна більшість не виконала первинних умов реалізації інвестиційних проектів, під які держава надавала податкові пільги. Із обіцяних 104 тис. нових робочих місць було створено тільки 52 тис. Причому вартість робочого місця підприєм-ства у "податкових зонах" була удвічі дорожчою, ніж у середньому по Україні. До державного бюджету надійшло лише 19 % від суми задекларованої до сплати податків "пільговиками". Податкових пільг держава надала на 8,4 млрд. грн., тоді як реально через ВБЗ та ТПР в Україну надійшло лише 3,31 млрд.. грн. інвестицій. Вплив пільг для ВЕЗ і ТПР на бюджет показано в табл. 6.1.

Таблиця 6.1. Оцінка впливу на бюджет пільг у ВЕЗ і ТПР

Показник | 2003 р. | 2004 р. | 2005 р. (прогноз

уразі існування пільг) | 2006 р. (прогноз

уразі існування пільг) | 2007 р. (прогноз

уразі існування пільг) | 2008 р. (прогноз

уразі існування пільг)

ВВП, млрд. грн. | 267,3 | 345,1 | 384,3 | 424,7 | 512,5 | 572,3

Пільги у ВБЗ, і ТПР, млрд. грн. | 1,89 | 4,69 | 1,85 | 9,3 | 11,22 | 12,53

Частина пільг у ВВП, % | 0,71 | 1,36 | 2,19 , | 2,19 | 2,19 , | 2,19 J

Складною е проблема пільг малим підприємствам та фізичним особам — підприємцям. Станом на 1 квітня 2005 р. кількість зареєстрованих як платники податків фізичних осіб — підприємців становила 1708,6 тис, із них фактично сплачували податки 1505,2 тис. осіб. Юридичних осіб, які використову-вали спрощену систему оподаткування, було зареєстровано 121,7 тис. За всіма видами податків, що їх сплачували ці дві категорії платників, тільки в І кварталі 2005 р. до бюджету надійшло 973,6 млн.. грн., або 6,3 % усіх доходів. Попри відносно незначну роль малого бізнесу у формуванні бюджетних фондів, дуже важливо домогтися позитивного перелому саме тут, оскіль-ки в малому бізнесі задіяна відносно велика кількість населення: у 2004 р. на підприємствах (юридичні особи), що користувалися спрощеною системою оподаткування, працювало понад 1 млн. осіб; фізичні особи — підприємці надали робочі місця для 772 тис. громадян.

Систему пільг для малого бізнесу доцільно будувати за за-пропонованою В. Ревуном схемою: а) пільги за непрямими по-датками не надаються; ПДВ, акцизи, мита мають сплачувати всі на рівних умовах, інакше більшість структур малого бізнесу втягуватимуться у фіктивні схеми, а бюджет недоотримуватиме значні суми доходів; б) доходи, що залишаються в розпорядженні структур малого бізнесу після виплати заробітної плати на рівні не менше прожиткового мінімуму і сплати соціальних податків, повністю або частково звільняються від податків (це положення в частині заробітної плати може не поширюватися на малі підприємства, де зайняті виключно члени однієї сім'ї, без права залучення працюючих зі сторони); в) додатково отри-мані доходи мають бути спрямовані на розширення підприєм-ницької діяльності, придбання нового обладнання, техніки та відповідної нерухомості.

Доцільно підняти планку вартісних оцінок малого бізнесу (1 млн. грн. річної виручки на 50 працюючих на малому підприємстві і 500 тис. грн. річної виручки на десять працюючих у підприємницькій структурі фізичної особи). Нині мале підприєм-ство отримує право на податкові пільги за умови, що на одного працюючого припадатиме не більше 1667 грн. місячної виручки.

У нашій молодій незалежній державі ще недостатньо налагоджено контроль суспільства за доходами фізичних осіб, які мають пільги. Наслідком є масове ухилення відсилати податків, отримання незаконних пільг, у тому числі тими, хто у власності має майно на значні суми (кілька машин, квартир тощо). З огля-ду на всі обставини доцільно запровадити податки з помірними ставками на майно, наявність якого свідчить про перевищення суспільно визнаного середнього рівня життя. Нижче зазна-ченого рівня сьогодні живуть 70—75 % громадян України, тому доречно говорити про податок на майно як податок на багатих. Запровадження майнових податків на таких засадах забезпечить істотний приріст доходів бюджету, не зачіпаючи малозабезпечених верств населення.

Оподатковувати і землю, і нерухомість — такий варіант пропонують народні депутати України. Відповідний законопроект пройшов друге читання і закладений у Податковому кодексі, який нині переробляють. Планується, що податок плататимуть усі: від сільського пенсіонера, який має шість "соток", до заможних бізнесменів, що володіють кількома квартирами в Києві. Гроші стягува-тимуть як за землю несільськогосподарського призначення, так і за родючі ділянки. Ставку планується збільшити з 0,01 до 1 %. Кримчани й закарпатці платитимуть приблизно у 2—3 рази більше. Водночас Міністерство фінансів теж планує знову реформувати податкову систему, оскільки в Україні вже діє одна з найнижчих ставок оподаткування доходів населення —13 %.

На нашу думку, було б доцільно застосувати такий механізм оподаткування доходів громадян: 10 % із доходу в розмірі до двох прожиткових мінімумів, 13 % із доходу в розмірі до трьох прожиткових мінімумів; 15 % із доходу в розмірі більше трьох прожиткових мінімумів.

Література

1. Андрущенко В.Л. Фінансова думка Заходу в XX ст. — Л.: Каменяр, 2000. — 303 с.

2. Базилевич В.Д., Валастрик Л.О. Державні фінанси. — К.: Атіка, 2002. —368 с.

3. Бланкарт Ш. Державні фінанси в умовах демократії. — К.: Либідь, 2000. — 654 с.

4. Бляхман Л., Kpomoe М. Россия и Содружество Независимых Государств: уроки первого десятилетия // Рос. зкон. журн. — 2001.—№10.

5. Бюджетна політика у контексті стратегії соціально-економічного розвитку України: У 6 т. / Редкол.: М.Я. Азаров (голо-ва) та ін. — К.: НДФІ, 2004.

6. Бюджетна система. Вишкіл студи: Навч. посіб. / СІ. Юрій, Й.М. Бескид, В.Г. Дем'янишин таін. — К.: КНЕУ, 2004. — 864 с.

7. Бюджетний менеджмент: Підручник / В. Федосов, В. Опарін, Л. Сафоноватаін. — К.: КНЕУ, 2004. — 864 с.

8. Василик ОД., Павлюк КЗ. Бюджетна система України: Підручник. — К.: ЦУЛ, 2004. — 544 с.

9. Василик ОД", Павлюк К.В. Державні фінанси України: Підручник. — К.: НІОС, 2002. — 608 с.

10. Волощук Г.О., Пасічник Ю.В., Пряму хіна Н.В. Фінансові фонди соціального спрямування в Україні: Навч. посіб. — К.: ЦУЛ, 2004, —184 с.

11. Гайдуцький А.П.