Павло Тичина

Одчинайте двері

Одчиняйте двері —

Наречена йде!

Одчиняйте двері —

Голуба блакить!

Очі, серце і хорали

Стали,

Ждуть...

Привертає увагу оказіональний епітет «незриданний» щодо сліз, який передає невимовний душевний біль, завданий кровопролиттям:

Одчинились двері —

Горобина ніч!

Одчинились двері —

Всі шляхи в крові!

Незриданними сльозами

Тьмами

Дощ...

Вірш П. Тичини «Одчиняйте двері» символічний. Його ліричний сюжет розгортається у двох вимірах: з одного боку, уривчастими мазками змальовано трагічне криваве весілля; з іншого — очевидна картина братовбивчої боротьби 1918 p., де нареченою є Україна.