Іван Малкович

Свічечка букви «ї»

Хай це можливо і не найсуттєвіше

але ти дитино

покликана захищати своїми долоньками

крихітну свічечку букви «ї»

а також оберігати місячний серпик букви «є» бо кажуть, що мова наша — солов'їна

гарно кажуть

але затям собі

що колись

можуть настати і такі часи

коли нашої мови

не буде пам'ятати

навіть найменший

соловейко

тому не можна покладатися

тільки на солов'їв

дитино

Поезія І. Малковича «Свічечка букви «ї»« стала популярною піснею-романсом. Автор звертається до дитини, що в майбутньому має берегти рідну мову.

Музика, що пішла

Коли вона плелася в коси —

чом, скрипко, відвернулась опріч?

Як музику пустила босу

в таку непевну, звабну ніч?

[...]

Візьму собі землі окраєць,

піду блукати по світах, —

хай тільки вітер завиває

в моїх розхристаних слідах...

О мамо, тату, як спитають,

куди ваш син подався з віч —

скажіть: він музику шукає,

що босою пішла у ніч.

Музика — почуття прекрасного — живе в серцях людей, мандрує по світу. За нею і ліричний герой рушає на пошуки свого натхнення.

Із янголом на плечі

Старосвітська балада

Краєм світу, уночі,

при Господній при свічі

хтось бреде собі самотньо

із янголом на плечі.

Йде в ніде, в невороття,

йде келійно, як дитя,

і жене його у спину

сірий маятник життя, -

тую не вештав уночі, щоб по світі не тинявся

Віє вітер вировий,

виє Ірод моровий,

маятник все дужче бухка,

стогне янгол ледь живий,

а він йде і йде, хоча

вже й не дихає свіча,

лиш вуста дрижать гарячі:

янголе, не впадь з плеча.

За повір'ям, у людини на одному плечі сидить янгол, а на другому — чорт. Кожен із них схиляє людину на свій бік: зла чи добра. Мандрівник з янголом на плечі назавжди зробив свій вибір і дотримується його, хоч від утоми «стогне янгол ледь живий».