Модернізм Володимира Винниченка у малій прозі. Новела «Момент»

Стилістика оповідань та новел Винниченка. Майже кожне оповідання має свою стильову атмосферу, це досягається певною мірою настроями, що панують у творі, а певною мірою відображується у мові твору. Дуже характерним для Винниченка є багаторазове повторення побутових, портретних чи пейзажних деталей. Ці повтори допомагають читачеві краще зрозуміти психологічний стан героїв та пройнятися їхніми настроями, ідеями, почуттями.

Неореалізм як синтетична течія. Українські письменники-модерністи кожен по-своєму поєднували традиції європейської літератури та української. Оригінальний в цьому плані й Винниченко: його твори живі, реалістичні, та при цьому й глибоко символічні, психологічні, імпресіоністичні. В оповіданнях, а особливо в новелах письменника, неореалізм проявляє себе як синтез символічного й конкретного, об'єктивного та суб'єктивного. При цьому, виходячи з революційно-романтичного забарвлення творів, Леся Українка зараховує Винниченка до течії неоромантизму.

Особливості психологізації. Нова епоха прийшла як потреба в реформах попередніх суспільних відносин, шарів соціуму, потреба в змінах норм щодо людських почуттів та певною мірою й самі ці почуття потребувати оновлення. Тому у кожному конкретному випадку Винниченко заново відкриває внутрішній світ своїх героїв. Різні сфери людських стосунків він щоразу висвітлює з якогось нового боку. Це дає можливість заглибитись у душу персонажа; при цьому зовсім не обов'язково вказувати типові риси характеру, які часто все одно не можуть повноцінно виявитись на малому полотні оповідання. Матеріал для створення точних психологічних портретів Винниченкові давав і його власний величезний життєвий досвід, і сучасна філософська, соціальна, естетична думка. На прикладі новели «Момент» можна вказати ще одну характерну рису психологізму Винниченка: письменник створює скоріше не цільну психологію героя, а його психологічний стан на якийсь короткий період часу, показує людську душу в її мінливості.

Екзистенційні міркування тюремного героя. Протягом усієї оповіді герой розмірковує на вічні теми — навіщо створюється життя, навіщо існує смерть. Навіщо люди живуть на землі, якщо вони не можуть дати ради своєму життю, не здатні визначити якийсь чіткий, простий закон гармонійного співіснування. Читач спостерігає за тим, як з плином часу та з наближенням небезпеки змінюються думки героя щодо можливої смерті: спочатку йому навіть трохи смішно, він уявляє собі смерть абстрактну, символічну. Але що ближче до лісу-кордону, то яскравіший контраст щасливих моментів подорожі та конкретна смертельна небезпека. З'являється нова екзистенційна опозиція — теми любові та смерті.

Елементи символізму. У новелі «Момент» символи-вплітаються в тканину тексту і можуть бути сприйняті як у буквальному розумінні, так і в символічному. Це є ознакою неореалізму. До символів можна віднести таємних «воронів» — віщунів смерті, віз, схожий на катафалк, образ Панни, наділені рисами живих істот верби, поле, інші об'єкти природи.