Роланд - ідеальний образ лицаря епохи середньовіччя

Середньовічна Франція переживала складні часи і потребувала героїв, які власним прикладом закликали б народ до подвигів в ім'я високих ідеалів. У Середні віки розпочався період релігійних воєн, у яких Франція брала активну участь. На Сході молода мусульманська релігія намагалася взяти під свій контроль Палестину і місто Єрусалим, яке і для християн, і для мусульман було священним містом. Християни, які жили на Сході, зверталися по допомогу, просили країни Заходу організувати хрестові походи проти невірних і захистити християнські святині.

В основу давньофранцузького епосу — «Пісні про Роланда» взято історію життя й загибелі відважного лицаря Роланда, який не раз ходив у походи проти іновірців за християнську віру і короля Карла. Автором поеми був Турольд, відважний воїн, талановитий і освічений співець.

У «Пісні про Роланда» головний герой Роланд — ідеальний образ середньовічного лицаря. Він розумний, відважний, сильний, але разом із тим занадто запальний і самовпевнений. Коли постало питання, кого послати послом до маврів, які начебто вирішили прийняти християнство, Роланд визвався першим їхати у ворожий табір, але король Карл відхилив його кандидатуру. І тоді Роланд запропонував обрати послом Ганелона, свого вітчима. Франки погодилися, але Ганелон злякався і злісно попередив Роланда, що помститься йому, а той у відповідь лише розсміявся просто у вічі вітчиму, бо не боявся нічиїх погроз.

Маври використали неприязнь Ганелона до Роланда, намовили посланця Карла до зради. Ганелон показав іновірцям місце, де можна зробити засідку і знищити Роланда.

Карл, певний у тому, що маври вже не вороги, повертається з військом до Франції, а Роланд і його друзі залишаються із двадцятьма тисячами французів в ущелині. Коли Карл із військом відійшов на достатньо велику відстань, маври напали на Роланда. Ворогів було так багато, що відважний Олів'єр попросив свого друга засурмити в ріг і повернути військо Карла, та Роланд гордо заявив: «Я не безумець, // Щоби зганьбити честь свою довіку». Він був хоробрий, але нерозважливий і не хотів, «Щоб хтось з людей сказав: Роланд злякався, // Й від страху перед маврами сурмив він».

Розпочалася перша битва. Франки бачили попереду війська Роланда. «Під ним кінь Вельянтіф, прудкий, надійний, // І обладунок прикипів до тіла, // А лицар потрясає гострим списом, // І грізно вістря звернене до неба...» У лютій битві «З п'ятнадцятим ударом» зламався спис, але Роланд вихопив свій меч Дюрандаль і вчинив невірним справжню бойню, завдаючи один за одним смертельних ударів. Його «могутній стан, лице ясне й красиве», мужність у бою надихають франків, які невтомно «б'ються, січуть, нищать» ворогів.

Франки перемогли маврів, але Марсилій, цар, «що вірить в Бога», зібрав величезне військо і розпочав другу битву. Роланд змушений був засурмити в ріг, Карл почув заклик про допомогу, повернувся, але було вже запізно: двадцять тисяч франків, найвідважніші пери і Роланд загинули в нерівному бою.

«Пісня про Роланда», з її головним героєм, надихала франків на подвиги заради віри, короля і Франції-красуні.