Роль художніх засобів у розкритті ідеї роману В. Барки «Жовтий князь»

В. Барка у своєму романі «Жовтий князь» показав світові страшну трагедію Голодомору, який пережила Україна. І хоч відомо, що автор протягом двадцяти п'яти років збирав матеріал для роману, він створив саме художній твір, тому слід сказати про роль художніх засобів у розкритті ідеї твору.

Письменник побудував сюжет навколо родини Катранників та їхніх односельців із села Кленоточі. Навіть від назви села віє спокоєм і красою одвічної щоденної хліборобської праці, що розмірена місяцями для сіву і для збору врожаю, але не для смерті. Голод вносить страшні корективи у звичний календар: вересень — розбоєнь, жовтень — худень, листопад — пухлень, грудень — трупень, січень — могилень, лютий — людоїдень, березень — пустирень, квітень — сумень. Так називає місяці один із героїв. І це не єдиний епізод, коли створюються нові слова. Нові реалії життя спричинили й нові слова. Ось хлопці Микола й Андрій, побачивши міліцію та партійців, що забирали хліб, назвали їх «хліботруси», а себе «хліботрудами». І потім вони почали вигадувати й інші неологізми на позначення тих, хто одбирав хліб: хлібопроси і хлібовози, хлібокради, хлібобери і хлібохапи. Саме ці слова заміняють імена тих, хто служить Жовтому князеві зла, — інших імен у них немає, бо зло має багато імен і водночас жодного. Таким прийомом автор підкреслив нелюдську сутність влади та її представників. Люди проміж себе називають їх злодіями. Але водночас і говорять: «Це — не те що злодії, ті, коли доберуться, дорожче і краще візьмуть, а решту тобі зоставлять: ну влада ж кругом обдира!» Таке зіставлення яскраво виявляє злодійську суть тоталітарної держави. Та чи не найгірший її злочин — замах на душу, на віру, на мораль. З окремих епізодів поступово складається картина нещастя: нищать вікові зв'язки батьків і дітей, підрубують коріння. А щоб не було спасіння ніде, руйнують церкву — осередок віри і розради. У цих епізодах автор вдається до прийому символіки й узагальнення, які підносять події, описані в романі, до рівня всесвітніх. Це вже не окреме лихо одного села, а прояв вселенського зла, яке набрало сили через жадібність і жорстокість одних, страх, покору чи безпринципність інших. Це показано і через внутрішні монологи героїв, де відкривається справжнє ставлення до того, що відбувається, або внутрішні мотиви вчинків, як, наприклад, у монологах Отроходіна. Так у художній формі емоційно переконливо письменник показав, що страшний голодомор є наслідком панування у суспільстві нелюдського тоталітаризму.