Твір «Відображення історичного минулого у народних піснях»

Не існує людини, яка не цікавилася б історією свого народу. Навіть якщо хтось стверджує, що історія його абсолютно не цікавить — це може означати лише те, що він досі не зустрічався з цікавим матеріалом, із по-справжньому захоплюючими сюжетами. Тобто просто не знайшов свого власного способу спілкування з історією!

Для багатьох людей і, відверто кажучи, для мене теж таким способом спілкування з історією стали історичні пісні. Звісно, мені цікаві історичні документи, книги чи відомості з архівів, але жива душа пісні ніколи не зрівняється для мене із сухістю хронологічних таблиць. А пісні здатні оповідати про історію не гірше за документи.

Історичні пісні, створені українським народом, дуже різноманітні за жанровими особливостями і тематикою. Це думи, історичні балади, козацькі та чумацькі пісні, солдатські та заробітчанські... Фактично кожна соціальна група створила собі власний жанр пісні, а в цих піснях докладно оповіла про своє життя-буття. Докладно, а головне — емоційно. Особисто для мене це найцікавіше: як ставилися мої далекі пращури до тих чи інших подій? З яким настроєм працювали, які любили свята, через що журилися? Жива, емоційна історія говорить до мене з пісень. Із деяких, наприклад із пісні «Ой там на горі та женці жнуть», я навіть можу дізнатися про відомих людей минулого. От Сагайдачний «проміняв жінку на тютюн та люльку, необачний»: ясна річ, що це метафора, просто поетичний образ, створений народною уявою. Але з цього образу ми можемо дізнатися, що гетьман Сагайдачний, очевидно, бачив головний сенс свого життя у військових походах, у справах, що допоможуть його співвітчизникам та нащадкам, а побутом та тихим домашнім життям нехтував. Якщо заглибитися в наукову біографію гетьмана Сагайдачного, ми дійдемо тих самих висновків, але ж через пісню, через живе поетичне слово — хіба не цікавіше?

Існують різні підходи до класифікації історичних пісень. Звісно, я не претендую на винайдення власного, але певний індивідуальний поділ історичних пісень я маю. Зізнаюсь, що під час прослуховування історичних пісень чи читання текстів я звертаю увагу на одну важливу для мене деталь: чи йдеться в пісні про конкретних історичних діячів, чи персонажами виступають звичайні люди, без імені і біографії, але із власною життєвою історією. Такий розподіл не має цінності з точки зору науки, але він відображає моє власне ставлення до народної творчості: якщо у пісні йдеться про звичайну людину, історію якої ми дізнаємось, твір викликає в мене особливе захоплення. Тоді мені здається, що торкаюся до якоїсь таємниці, що мандрую у часі, що зі мною говорить живий дух історії, показуючи якісь окремі епізоди. Герої цих епізодів зникли, ніхто не дізнається, через чиє життя, через чиї емоції виникла та чи інша пісня і, змінившись під впливом кожного виконавця, дійшла до нас. Але оця далека мить, радісна або трагічна, неймовірно хвилює мене.

Мабуть, зайве говорити про значення історії для будь-якої нації. Мені ж хочеться окремо наголосити на значенні історії для мене, для будь-кого як окремої особистості: історичні відомості про життя видатних чи зовсім невідомих людей — невичерпне джерело пізнання свого роду, своєї душі, навіть свого майбутнього!