Фольклор у творчості Ґете

Ставлення Гете до фольклору. (Ґете часто говорив, що сюжети, теми і образи багатьох своїх творів він знаходить у літературі минулого, у міфах і легендах. Він не боявся брати чуже і робити його своїм, адже Ґете, творчо переосмисливши фольклор, віддавав його майбутнім поколінням.

Міфи і легенди у творах Ґете.

Схвильований монолог захисника людей Прометея. Ґете знав античну літературу, любив давню міфологію, цінував її за те, що вона дає поживу і серцю, і розуму. Вірш «Прометей» Ґете — це монолог Прометея про людей і богів. Захисник людей кидає Зевсу виклик, говорячи, що він — лише породження людського страху.

Балади Ґете. Балади — літературний жанр, який сформувався в середні віки, але джерела балад — це античні міфи й середньовічні перекази. Балади Ґете «Фульський король», «Лісовий цар» та багато інших написані в традиціях страшної балади. Тут присутнє загадкове, нереальне, фантастичне, жахливе, що було характерним для фольклорних першоджерел.

Фольклор у творі Ґете «Фауст». У «Фаусті» тісно переплітаються різні світи: реальний і фантастичний, історичний і міфічний. Міфічні, фантастичні образи допомагають Ґете наповнити твір символіко-алегоричним змістом.

Фольклор у творах Ґете — це спосіб утвердження земних радощів. Фольклорні мотиви не заважають, а допомагають Ґете утверджувати земні радощі. Поет упевнений, що ні ворожба, ні пошук скарбів, ні допомога потойбічних сил не зроблять людину щасливішою. Щасливою людина може стати тільки в праці і дружбі.