УДК 316.647.82-055.2:331.5

Ворчакова І.Є., Миколаївський державний університет імені В.О. Сухомлинського

Дискримінація жінок на ринку праці як одна з найважливіших соціальних проблем в Україні

Статтю присвячено дослідженню про дискримінацію жінок на ринку праці, що в наш час є однією із найважливіших соціальних проблем в Україні. Надається статистика, запропонована автором, характеристика та основні сфери і напрямки діяльності жінок та чоловіків.

The article is devoted to research about discrimination of women at the market of labour, that in our time is one of the most important social problems in Ukraine. Statistics offered are given by an author, description and basic spheres and directions of activity of women and men.

Історія рухається вперед... Змінюються політичні режими, економічні системи, змінюється спосіб життя, культурні цінності та настанови, лише другорядна роль жінки у суспільстві так і залишається незмінною. І вся біда в тому, що сприйняття жінки другорядним членом суспільства - це культурний стереотип, який панує багато століть і передається із покоління в покоління. І найбільш цікавим є те, що винні в цьому в першу чергу самі жінки. Вони дозволяють себе принижувати і кривдити. Ті одиниці жінок, які борються з сексистськими настроями, намагаються якимось чином усунути соціальну несправедливість, не можуть суттєво реорганізувати соціальну систему, тому що їм „заважає" пасивність і байдужість більшої частини жіночого населення. Активно налаштована частина українських жінок весь час закликає все жіноче населення об'єднати свої зусілля в боротьбі з соціальною дискримінацією, але на жаль, найчастіше так і не отримують відгуку. Проходять роки, а жінки продовжують зазнавати несправедливості в усіх сферах суспільного життя. В цій статті автору особливо хочеться зосередити увагу на економічній сфері, в якій жінки зазнають відчутних пригнічень. І найбільшої дискримінації в економічній сфері жінки

зазнають саме на ринку праці.

В певні періоди історії різниця між чоловічою і жіночою працею, статусом чоловіка і жінки в суспільстві була досить помітною, особливо, коли в виробництві використовувалася в основному фізична праця. Але по мірі впровадження техніки, а потім і технологій чоловіки і жінки стали займать практично рівнозначні місця в суспільстві і все ж пріоритетність чоловічої праці залишалась завжди [194; 42].

Рівень цивілізованості і прогресивності суспільства нерозривно пов' язан зі становищем в ньому жінки, з її високим статусом (як професійним, так і особистим) [14, с. 86].

Склалися полорольові стереотипи, згідно з якими дім - традиційно жіноча сфера, робота - традиційно чоловіча. Але жінки вторгаються в сферу ділової активності швидше і охоче, ніж чоловіки в область домашнього господарства. Ригідни і статеворольові стереотипи, які впливають на ставлення жінки до самої себе і ставлення до неї оточення в зв' язку з діловою активністю. Результатом цієї невідповідності є подвійна зайнятість - на роботі і вдома. Якщо жінка не просто найманий робітник, а розвиває власну ділову активність, то до проблем рольового перевантаження додається комплекс усередині - і міжособистісних переживань.

Кар'єра в бізнесі складніше поєднується з виконанням сімейних ролей, ніж кар'єра в статевотиповій професії [13, с. 67]. Багаточисельні західні дослідження цієї проблеми показали, що жінки намагаються не проявляти активності в сферах, де вони повинні були б вступити в конкуренцію з чоловіками. Під тиском цього фактору жінки спеціалізуються в таких "традиційних" областях як педагогіка, лінгвістика, література, журналістика, медицина, мистецтво. Небажання жінок спеціалізуватися в сферах переваги чоловіків найчастіше пов'язано з побоюванням невідповідності образу "жіночості", тобто тендеру, який склався в суспільстві. Боязнь, пов' язана з можливістю порушення уявлень про те, „якою повинна бути жінка", приводе слабку стать в неконкуруючи з чоловіками професійні сфери [6, с. 79]. У жінок існує таке хвилювання, як "страх успіху". Останній уявляє собою суб'єктивні хвилювання можливих негативних наслідків професійного успіху для власного життя [13, с. 69].

За статистикою ООН, 2/3 роботи припадає на частку жінок, і тільки 1/3 - на чоловіків. 1% всього майна належить жінкам, інші 99% - чоловікам! Зарплата жінок в Україні становить 70% від зарплати чоловіків, а серед скорочених їх 62,6%. [4, с. 7]. У сферах, де жінки переважають (приміром, в освіті), як не парадоксально, цей розрив ще більший. Відслідковується на ринку праці й вікова дискримінація. Від 20 до 29 років - пік зайнятості чоловіків, жінок - 40-44 роки. Саме в цей час вони виростили дітей, мають досвід, знання, бажання працювати, проте з їхнім працевлаштуванням і самореалізацією проблема - стереотип затребуваності зовсім інший. На роботу, як правило, охоче приймають жінок віком до 35 років [1, с. 3]. Питома вага жінок у складі сукупної робочої сили України перевищує 50%. Проте в процесі формування ринку праці зменшується рівень їхньої конкурентноспроможності, підвищується ризик втратити роботу, скорочуються можливості професійного зростання, підвищення кваліфікації та перекваліфікації. Жінки першими у порівнянні з чоловіками підпадають під удари безробіття.

Російські соціологи, виявляючи групи та прошарки, які найбільше підпадають під удари безробіття, сформували три основні типи поведінкових настанов безробітних жінок. Перший тип - прибічники активної економічної поведінки. Вони ініціативно по різним каналам шукають роботу чи створюють власний бізнес. Другий тип - інертно-очікуючий. Замість власної ініціативи вони очікують допомоги від родичів, друзів, знайомих. Третий тип