Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент







РОДИННЕ ВИХОВАННЯ

РОДИННЕ ВИХОВАННЯ

План

1. Яке місце у вихованні дітей займає родина?

2. Які основні функції сім'ї?

3. Які основні вимоги ставляться до батьків як вихователів?

4. У чому сутність батьківського авторитету і які є види справжнього авторитету батьків?

5. Які є види фальшивого авторитету батьків?

6. Чи можна визначити певні правила" яких варто дотримуватися у процесі родинного виховання?

7. Які шляхи та засоби формування психолого-педагогічної культури батьків?

8. У який спосіб здійснюються зв'язки сім'ї зі школою?

9. Якою є узагальнена структура взаємозв'язків сім'ї та школи щодо форм і видів роботи з батьками?

10. Література

24.1. Яке місце у вихованні дітей займає родина?

У чому сенс життя людини? Таке запитання ми нерідко ставимо перед собою на різних етапах свого життя. І шукаємо відповіді: аби здобути освіту, мати свою оселю, накопичити багатство, одружитися, мати достойну професію тощо. Це так. Проте це не відповідь на корінне запитання. Сенс життя людини — продовження роду людського. Народити дітей, забезпечити умови для їх фізичного, психічного і соціального розвитку. Тому сім'я (Мати, Батько, Діти) є провідним соціальним інститутом суспільного розвитку.

У всіх народів споконвіків підносився культ Матері та Батька. У християнстві уже впродовж двох тисячоліть сповідують культ Матері Божої. В одній із біблійних заповідей наголошується: "Шануй батька і матір свою".

Українська народна педагогіка на основі багатовікового досвіду завжди підтримувала культ Матері і Батька, культ Сім'ї. Матері й батькові відводилась найвища, авторитетна роль. Від них залежали успіхи фізичного та соціально-психічного розвитку дітей ("Хороші діти — це честь батька й матері"; "Яка хата — такий тин, який батько — такий син"; "Молодь багата мудрістю мами й тата"; "Тільки в світі правди, що рідний отець та мати". У прадавні часи, коли ще не було шкіл, системи громадського виховання, тільки батьки несли відповідальність за виховання дітей. Ця відповідальність була не тільки перед собою, а й перед громадою, суспільством. Тому в народі найвище цінували людей, які виховали порядних дітей.

Соціальне здоров'я суспільства, держави в цілому залежало передусім від виховної діяльності сім'ї.

На жаль, з розвитком суспільних відносин у XX ст., коли з'явилась широка мережа дошкільних виховних закладів, загальноосвітніх шкіл, інститутів громадського виховання, роль сім'ї у вихованні була принижена. З батьків по суті зняли моральну відповідальність за виховання своїх дітей. У системі казарменого, класово-партійного виховання мав місце процес руйнування сім'ї як провідного соціального інституту виховання дітей. У багатьох випадках батьки були позбавлені економічних умов для ефективного виховання. Незадовільне матеріальне забезпечення сім'ї, що змушувало батька й матір непомірно тривалий час віддавати праці на виробництві, руйнування народних традицій відповідальності батьків за виховання дітей, їх психолого-педагогічна неграмотність, спроба перекласти весь процес виховання на соціальні казенні інституції — все це породило (і породжує) величезні проблеми в царині сімейного виховання.

Усунення цієї невідповідності можливе лише через відновлення ролі сім'ї як провідного соціального інституту формування особистості. Для цього потрібно вирішити низку проблем: забезпечення економічних умов діяльності сім'ї, відродження національних традицій відповідальності батьків за виховання своїх дітей, піднесення їх психолого-педагогічної культури на засадах народної педагогіки і сучасних досягнень психології, педагогіки, валеології тощо, а в цілому — піднесення у суспільстві культу сім'ї, насамперед культу Матері та Батька. Завдання важливе, складне, однак без його розв'язання наше суспільство буде морально деградувати, тяжко хворіти.

24.2. Які основні функції сім'ї?

Функції сім'ї складалися на природних та соціальних засадах і наповнювалися певним змістом упродовж усього періоду розвитку суспільства. Виділяють такі функції сім'ї як соціального утворення: біологічну, соціальну й економічну.

Біологічна функція пов'язана насамперед із зародженням, ембріональним розвитком і народженням дитини. На перший погляд виконання цієї функції випливає з природних процесів, фізіологічних взаємостосунків чоловіка й жінки.

Однак уже на першому етапі виконання біологічної функції — зародження дитини — потрібна висока відповідальність і генетична обізнаність батьків. Зародження дитини у стані, коли організм батька або матері (чи обох) вражений шкідливими речовинами (алкоголь, тютюн, наркотичні препарати, інші хімічні сполуки) і викликає мутацію (зміни) генно-хромосомних систем, які є носіями задатків, може негативно вплинути на подальші процеси фізичного та психічного розвитку дитини. У скарбах народної педагогіки задовго до появи генетики як науки на основі багатовікового досвіду формувались і передавалися із покоління в покоління слушні застереження: категорично заборонялося молодим батькам вживати спиртне, а тим більше матерям палити цигарки та ін.

Ще більше зростає відповідальність батьків, перш за все матері, за виконання біологічної функції, коли дитина перебуває у стані ембріонального розвитку. Вона — частина організму матері. Кожна дія жінки (фізичні навантаження, харчування, психічний стан, вживання ліків, особливості взаємин з оточуючими людьми) так чи інакше відбивається на стані розвитку маляти, що вимагає і належної культури поведінки, знань з медицини, валеології, фізіології.

Народження дитини — велике і святе таїнство. Перший плач дитини, прикладання її до материних грудей — незамінне джерело розвою почуттів материнства, які є запорукою подальшого розвитку творіння батьків.

Соціальна функція може бути реалізована через створення оптимальних умов для соціального розвитку дитини, підвищення відповідальності батьків за її виховання, створення сприятливих умов для появи морально-духовних джерел соціального успадкування. Адже крім біологічного успадкування важливим чинником становлення юної особистості є соціальне успадкування: дитина засвоює певні моральні норми поведінки (чесність, справедливість, доброту, щирість, доброзичливість, охайність та ін.), під впливом оточення ^юрмуються її характер, звички, Якраз до б—7 років формуються в дитини основні моральні якості. Тому батьківська школа любові, добра, порядності, чесності, щирості та багатьох інших доброчинностей — найперший і найголовніший університет становлення особистості дитини, її соціального зростання. Відповідальність батьків за належне виконання соціальної функції особливо висока. A.C. Макаренко, звертаючись до батьків, говорив: "Виховання дітей — найважливіша галузь нашого життя. Наші діти — це майбутні громадяни нашої країни і громадяни світу. Вони творитимуть історію. Наші діти — це майбутні батьки й матері, вони теж будуть вихователями своїх дітей. Наші діти повинні вирости прекрасними громадянами, хорошими батьками і матерями. Але й це — не все: наші діти — це наша старість. Правильне виховання — це наша щаслива старість, погане виховання — це наше майбутнє горе, це — наші сльози, це — наша провина перед іншими людьми, перед усією країною"1.

Економічна функція пов'язана із соціальною і передбачає створення належних матеріальних умов для забезпечення своїх дітей житлом, одягом, харчуванням, необхідними засобами для гри, навчання, розваг.

По-перше тут має домінувати, почуття відповідальності молодих батьків за створення власною працею належних економічних умов для забезпечення життя своєї дитини, аби не перекладати це на суспільство, державу.

По-друге, матеріальна забезпеченість дітей повинна бути співрозмірною з конкретними можливостями сім'ї, не сприяти розбещенню "молодого творіння". До того ж діти з раннього віку мають прилучатися до продуктивної обслуговуючої праці, до планування й використання сімейного бюджету. Батьки повинні постійно дбати про формування діяльної та відповідальної особистості і будь-що запобігати появі споживацьких поглядів і вчинків.

24.3. Які основні вимоги ставляться до батьків як вихователів?

Оскільки виховання є головною сферою діяльності старших поколінь, то до батьків обставини життя ставлять вельми вагомі соціально-психологічні педагогічні вимоги. Серед них почуття відповідальності перед людьми за виховання дітей в ім'я майбутнього, фізичне здоров'я батьків, що має забезпечити народження здорового потомства І створити достойні умови для розвитку і виховання дітей, генетична грамотність, достатня психолого-педагогічна культура; любов до дітей, володіння справжнім авторитетом, знання надбань народної педагогіки у вихованні дітей, створення в сім'ї умов для всебічного розвитку особистості, здатність формувати у сім'ї культ матері та батька, добре розвинені почуття материнства і батьківства.

24.4. У чому сутність батьківського авторитету і які є види справжнього авторитету батьків?

Суттєву роль у виховній роботі батьків відіграє батьківський авторитет, який, за висловом A.C. Макаренка, включає в себе "все батьківське і материнське життя — роботу, думки, звички, почуття, прагнення"1.

Авторитет (від лат. autoritas — влада, вплив) — це відмітні особливості окремої особи, групи чи організації, завдяки яким вони заслуговують довір'я і можуть в силу цього здійснювати вплив на погляди і поведінку інших людей у певній галузі життя . Значну увагу місцю і ролі батьківського авторитету в сімейному вихованні дітей приділяв A.C. Макаренко. Адже діти ще не мають достатнього соціального досвіду, відбувається активний процес соціального успадкування, і прояви авторитету батька та матері можуть відчутно позитивно чи негативно впливати на збагачення дітей їхнім соціальним досвідом.

Розрізняють два види авторитету: істинний (справжній) і фальшивий.

Істинний авторитет включає всю гаму правильного, праведного і красивого життя батьків. Він об'єднує такі особливості їх поведінки:

1. Авторитет любові до дітей, здатність творити духовне тепло, радість. "Праця любові, — писав В.О. Сухомлинський, — це і є свідоме прагнення до того, щоб у дітях утвердити самого себе, продовжити у


Сторінки: 1 2 3 4