Здатність взаємодіяти в ситуаціях міжкультурного спілкування передбачає знання мовленнєвого етикету народу, мова якого вивчається, і володіння культурою спілкування, прийнятою в сучасному цивілізованому світі. Формуючись як особистість у процесі засвоєння англійської мови, молодші школярі з готовністю і інтересом сприймають інформацію про культуру спілкування, наприклад, про те, що слід бути уважним до співрозмовника, поважати його, бути правдивим, стриманим в оцінках та судженнях (за правилами британського етикету), пам'ятати, що за сучасним етикетом першим вітається молодший зі старшим. Таким чином у них виховується ввічливість як форма поведінки.

Найбільш сприятливі умови для виховання культури спілкування складаються під час навчання діалогічного мовлення. Це зумовлено, передусім, функціональною спрямованістю діалогу. Так, ведення діалогу етикетного характеру допомагає засвоїти формули мовленнєвого етикету, необхідні для здійснення знайомства, звертання, привітання, прощання, ввічливого прохання, запрошення, подяки, пробачення, поздоровлення зі святом тощо. Тим самим створюються сприятливі умови для формування у дитини загальних рис вихованої людини: чемності, тактовності, привітності, поваги до старших. Взаємодія у діалозі "спонукання до дії" також виховує у дітей ввічливість, привітність, а також тактовність у разі відмови виконати дію, що пропонується, вміння наводити аргументи на користь своєї позиції. Діалог "обмін думками" сприяє формуванню критичного мислення, здатності виробити власну точку зору і поважати точку зору інших.

Виховні можливості закладені також у темах ситуацій спілкування. В початковій школі вони охоплюють соціально-побутову сферу (знайомство з англійським ровесником; розповідь про себе і своїх друзів; обмін з англомовним ровесником про свою родину тощо), навчально- трудову сферу (розповідь про школу, про уроки, про свій розпорядок дня тощо), соціально- культурну сферу (обговорення своїх захоплень; обмін повідомленнями про святкування Різдва; розповідь про улюблених літературних героїв тощо).

Практика доводить можливість моделювання цікавих для молодших школярів ситуацій, побудованих за принципом діалогу культур і на елементарному мовному матеріалі початкового курсу. Взаємодія в них не тільки формує культуру спілкування і вихованість дитини, а й закладає основи гуманізації людських стосунків.

Ефективне комунікативно орієнтоване навчальне завдання мотивує учнів, розвиває уяву, впевненість у своїх силах, почуття гордості за досягнений результат, розширює кругозір, створює радісну і приємну атмосферу навчання, спонукає до використання інформації з інших шкільних предметів. Учні повинні вміти також використовувати мову для реальної комунікації поза заняттями, наприклад, під час відвідання країни, мову якої вивчають, під час прийому іноземних гостей удома, у листуванні з друзями, які живуть за кордоном. Щоб формувати готовність користуватися іноземною мовою як засобом спілкування з носіями мови, в учнів треба виховувати здатність бачити спільні і особливі риси людей, які належать до різних соціумів. Це потребує засвоєння певної країнознавчої інформації, при визначенні якої необхідно дотримуватися критерію відповідності цієї інформації віковим особливостям молодших школярів.

Успішність освітньо-виховної роботи в школі залежить від врахування розумових можливостей і психологічних особливостей учнів молодшого шкільного віку, характеру та інтенсивності їхніх пізнавальних інтересів. Перші роки навчання для дітей повинні стати справжньою школою радості, як це радив В.О. Сухомлинський. Школа радості існує тоді, коли учням цікаво навчатися. Цікаво, радісно, весело. А найкращий шлях до серця малюків - через казку, ігри, музику, дитячу творчість. "Дуже важливо, щоб чарівний світ природи, гри, краси, музики, фантазії, творчості, що оточує дітей до школи, не закрився перед дитиною класними дверима" [12, т. 3, с. 111].

Особливу увагу хочеться приділити казці. Казковий світ дитинства існує за своїми законами та правилами. Саме казка однією з перших розкриває перед дитиною все багатство людських взаємин, ставлення людини до самої себе, до навколишнього світу природи. На прикладах казкових героїв діти вчаться оцінювати свої дії та дії інших. Через казкові образи дитина пізнає навколишній світ, залучається до справ і піклувань дорослих. Казкові сюжети, побудовані на протиставленні добра і зла, обов' язкового утвердження добрих начал, містять яскраві приклади гуманної поведінки. Засуджуючи зло, переборюючи життєві труднощі, викриваючи жорстокість, казки закликають до перетворення світу на засадах людяності і краси, на засадах гуманізму. Під впливом казок виникають різноманітні почуття та переживання. Казки мають надзвичайний емоційний вплив на дітей. Казка як одна з ігрових форм діяльності найбільш цікава, доступна й приваблива, має великі потенційні можливості у формуванні всебічно розвиненої особистості молодшого школяра.

Казка - животворне джерело дитячого мислення. "Естетичні, моральні та інтелектуальні почуття, які народжуються в душі дитини під враженням казкових образів, стимулюють потік думки, який пробуджує до активної діяльності мозок, зв'язує повнокровними нитками живі острівці мислення... Під впливом почуттів... дитина вчиться мислити словами... В казкових образах - перший крок від яскравого, живого, конкретного до абстрактного... Завдяки казці дитина пізнає світ не тільки розумом, а й серцем" [12, т. 3, с. 176-177].

Використання казки на уроках англійської мови мають свої особливості. По-перше, можна залучати до роботи українські народні казки та казки народів світу англійською мовою, представлені в доступній для дітей лексичній та граматичній формі. Інсценування казок, виставки дитячих малюнків допоможуть у вирішенні виховних завдань.

По-друге, великий інтерес діти виявляють до граматичних казок, які