Світова організація торгівлі
Місце розташування: Женева, Швейцарія Заснована: 1 січня 1995 року
Створена: за результатами переговорів Уругвайського раунду (1986—1994)
Членство: 146 країн (станом на квітень 2003 року) Бюджет: 164 млн швейцарських франків (приблизно 100 млн дол. США)
Штат секретаріату: 550 співробітників
Робочі мови СОТ: англійська, французька та іспанська
Голова: генеральний директор.
Друга світова війна, будучи явищем, безумовно, негативним, внесла величезні зміни у тогочасний світ. Серед численних факторів її впливу стало зрозумілим і значення міжнародної торгівлі — засобу взаємозбагачення та поліпшення рівня життя як через безпосереднє споживання населенням, так і через купівлю виробів для подальшого їх використання чи переробки. Витрачаючи значні бюджетні кошти на ведення війни, багато країн перебували у скрутному економічному становищі. Виникла потреба у створенні організації, яка змогла б регулювати торговельні відносини між країнами. Функцію такої організації виконувала спочатку Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ), а потім її правонаступниця — Світова організація торгівлі (СОТ).
ГАТТ була майже випадковим результатом міжнародної конференції у Женеві 1947 року. Так, Сполучені Штати Америки розпочали шестимісячні переговори з 22 іншими країнами, що призвели до зобов'язань підтвердити або знизити 46 000 тарифних ставок у межах принципів і норм процедури, закладеної ГАТТ. До 1992 року цю угоду підписали 130 держав. СОТ передбачає два стандартні типи членства: "країни-засновники" ГАТТ (128 держав), що надали списки зобов'язань щодо товарів і послуг та ратифікували пакет угод Уругвайського раунду, і "нові члени", які приєднались до організації в процесі її діяльності.
Зараз повноправними учасниками СОТ є 146 держав, причому тільки 17 з них стали новими членами. Більше тридцяти держав мають статус спостерігача у СОТ. Переважна більшість з них, утому числі Росія, Саудівська Аравія, Алжир, Україна, Казахстан, інші держави СНД (крім Туркменістану) знаходяться на різних етапах приєднання до СОТ.
У функціонуванні ГАТТ були як плюси, так і мінуси. Серед позитивних наслідків підписання угоди варто виділити створення двох нових учасників міжнародних відносин — Міжнародного валютного фонду (МВФ) та Міжнародного банку реконструкції та розвитку (МБРР). ГАТТ містила деякі юридичні неточності, які дозволяли великим країнам використовувати протекціоністські засоби для підтримки власної торгівлі.
Світова організація торгівлі (СОТ) — єдина глобальна міжнародна організація, яка регулює питання торгівлі між країнами світу. Така організація забезпечує інституційну та правову базу торговельної системи. Таким чином, після тривалого етапу становлення торговельних відносин торгівля набула якісно нової системи правового регулювання. СОТ має спеціальний статус організації ООН і є організаційно-правовою основою системи міжнародної торгівлі. Організація формує міжнародні правила, яких повинні дотримуватися країни-члени при торговельних відносинах, а також забезпечує умови для проведення багатосторонніх переговорів, спрямованих на глобальну лібералізацію торгівлі.
Одночасно з набуттям статусу члена ГАТТ/СОТ країна приводить у відповідність національне законодавство до світових стандартів, таким чином входячи на новий етап інтеграції. Цим могло б скористатися і законодавство України, адже належно відпрацьоване правове регулювання світової спільноти лише б допомогло Україні створити відмінну законодавчу базу. Членство у ГАТТ/ СОТ означає участь країни у договорах цієї системи і приведення національних законодавчих та адміністративних торговельних механізмів у відповідність до тих норм, що містяться у цих договорах. При цьому взаємовідносини договірних сторін ГАТТ збалансовують права, вигоди і зобов'язання.
СОТ успішно регулює 95 % усієї світової торгівлі. Країни-члени забезпечують 85 % світового ВВП та об'єднують понад 85 % населення Землі. Згідно з нещодавно проведеними опитуваннями англійською неприбутковою організацією One World Trust, яка об'єднує групи незалежних експертів, СОТ є на третьому місці за доступністю інформації щодо своєї діяльності, восьмою за ступенем управління членами організації та четвертою в загальному рейтингу між вісімнадцятьма іншими міжурядовими організаціями.
Враховуючи стрімкий розвиток багатьох сфер сучасної української науки, слід відзначити недостатнє висвітлення теми можливого вступу України до СОТ. За роки існування Радянського Союзу тема правового регулювання міжнародної торгівлі мала якісно інший характер, проте після здобуття Україною незалежності ця тема набула актуальності. Ґрунтовні дослідження в цій сфері провели вчені С. Осика, В. Пятницький, В. Рокоч, О. Оні-щук, О. Штефанюк, А. Гончарук, В. Роговий та Р. Шпек.
Угода про заснування СОТ передбачає створення постійно діючого форуму країн-членів для врегулювання проблем, які впливають на їх багатосторонні торговельні відносини, і контролю за реалізацією угод і домовленостей Уругвайського раунду. СОТ функціонує багато в чому аналогічно ГАТТ, але при цьому контролює ширший спектр торговельних угод (включно з торгівлею послугами і торговельними аспектами прав інтелектуальної власності) і має значно більші повноваження завдяки вдосконаленням процедур прийняття рішень і їх виконання членами організації. Основним завданням цієї впливової міжнародної економічної організації є лібералізація світової торгівлі.
Основними принципами і правилами ГАТТ/СОТ є:—
торгівля без дискримінації, тобто взаємне надання режиму найбільшого сприяння (РНС) у торгівлі та взаємне надання національного режиму товарам і послугам іноземного походження;—
- регулювання торгівлі переважно тарифними методами;—
відмова від використання кількісних та інших обмежень;—
транспарентність торговельної політики;
- урегулювання торговельних суперечок через консультації, переговори тощо.
Найважливішими функціями СОТ є:—
контроль за виконанням угод і домовленостей пакету документів Уругвайського раунду;—
проведення багатосторонніх торговельних переговорів і консультацій між зацікавленими країнами-членами;—
урегулювання торговельних суперечок;—
огляд національної торговельної політики країн-членів;—
технічне сприяння державам, що розвиваються, з питань, що стосуються компетенції СОТ;—
співробітництво з міжнародними спеціалізованими організаціями.
Основний принцип регулювання міжнародної торгівлі — це недискримінація. Для розуміння, чому власне недискримінація е основним принципом регулювання міжнародної торгівлі, слід звернутись до завдань торгівлі та економіки загалом. Торгівля виникає завдяки існуванню відносних чи абсолютних переваг. Тобто одна країна може виробляти певний продукт ефективніше (дешевше), ніж інша. Завданням економіки є ефективне використання ресурсів. Тобто кожен ресурс має застосовуватись у тій галузі, де він приносить найбільше прибутку. Таким чином, саме принцип недискримінації, з одного боку, забезпечує реалізацію відносних чи абсолютних переваг, якими володіє держава при міжнародній торгівлі, а з іншого боку, завдяки спеціалізації держав у певних товарах, якими вона торгуватиме, її ресурси використовуватимуться ефективно.
Структура світової організації торгівлі встановлюється статтею IV Марракеської угоди. Конференція міністрів та Генеральна рада є основними органами СОТ. Конференція міністрів складається з представників усіх країн-членів СОТ, яка проводиться не менше одного разу кожні два роки. Генеральна рада є органом СОТ, що складається з представників усіх членів, засідання якого проводяться за необхідністю.
Марракеською угодою засновано Раду з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності, Раду з торгівлі товарами, Раду з торгівлі послугами, які функціонують під загальним керівництвом Генеральної ради. Рада з торгівлі товарами здійснює нагляд за функціонуванням багатосторонніх торговельних угод.
Остання (четверта) Конференція міністрів відбулася 9—13 листопада 2001 року в Досі (Катар), на якій було прийняте рішення почати переговори щодо нових напрямків діяльності організації. У відповідних комітетах ведуться переговори в інших ділянках (інвестиції, конкуренція, екологія, спрощення торгівлі тощо). У тому 2002 році розпочав роботу Комітет з торговельних переговорів, що включає низку спеціалізованих органів і є координатором переговорного процесу нового раунду БТП. На п'ятій Міністерській конференції (вересень 2003 року у Канкуні, Мексика) було підведено проміжні підсумки БТП і визначено формат їхнього продовження. Новий раунд передбачається завершити до початку 2005 року.
У структурі СОТ діє велика кількість комітетів, членами яких можуть бути всі країни-члени. Існують постійні та непостійні комітети. У структурі СОТ можна виділити три рівні органів. Перша група — це три основні Ради, підзвітні Генеральній раді: Рада з торгівлі товарами, Рада з торгівлі послугами та Рада з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності (Рада ТРІПС). Кожна з них контролює функціонування відповідної угоди: Рада з торгівлі товарами здійснює нагляд за функціонуванням багатосторонніх торговельних угод, які включені у Додаток 1А; Рада з торгівлі послугами — за функціонуванням Генеральної угоди з торгівлі послугами (ГАТС); Рада ТРІПС — за функціонуванням Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Угода ТРІПС). Ці Ради виконують функції, покладені на них відповідними угодами та Генеральною радою. Членство в них відкрито для представників усіх країн-членів СОТ.
Друга група — це комітети, які теж підзвітні Генеральній раді. До них належать Комітет з торгівлі та розвитку, Комітет з обмежень, пов'язаних з платіжним балансом, а також Комітет з питань бюджету, фінансування та управління. До цих комітетів у 1996 році був доданий Комітет регіональних торговельних угод.
Третя група — це органи, передбачені багатосторонніми торговельними угодами з обмеженою кількістю учасників, тобто необов'язковими для всіх країн-членів. Ці органи виконують функції, покладені на них цими угодами, і не підпорядковані безпосередньо
Генеральній раді, а функціонують у межах інституційної основи СОТ і повинні регулярно інформувати Генеральну раду про свою діяльність.
Конференція міністрів СОТ засновує Комітет з торгівлі і розвитку, Комітет з обмежень з метою забезпечення рівноваги платіжного балансу, Комітет з бюджету, фінансів та адміністрації, а також Комітет з торгівлі та навколишнього середовища, Комітет з регіональних торговельних
