Економіко-статистичний аналіз кредитоспроможності клієнтів банку

План

1. Поняття кредитоспроможності та методи статистичного оцінювання кредитоспроможності клієнтів банку

2. Система показників, які використовують для аналізу кредитоспроможності клієнтів банку: ліквідність, оборотність коштів клієнта, платоспроможність, ділова активність, прибутковість, ефективність

3. Класифікація клієнтів за кредитоспроможністю

Поняття кредитоспроможності та методи статистичного оцінювання кредитоспроможності клієнтів банку

Аналізуючи питання про кредитування підприємства чи іншого банку, кредитор повинен вирішити, чи доцільно надавати позичку, чи є в певного підприємства можливості для повернення коштів, чи вип-равдана сума, яку бажає отримати клієнт, чи реальний бізнес-план, який надає підприємство під час оформлення заявки на отримання кредиту, та багато інших питань.

Кредитні взаємовідносини банку та клієнта (клієнтом може бути як підприємство, так і інший банк) регулюються шляхом підписання кредитних договорів, що укладаються між кредитором і позичальни-ком виключно в письмовій формі. Кредитний договір висвітлює всі моменти процесу надання кредиту, умови його надання та повернення.

Проте до моменту укладення кредитного договору виконується серйозна передконтрактна аналітична робота, яка полягає в детально-му вивченні ряду питань, що стосуються даного кредиту, та оформлення фінансово-економічного висновку щодо доцільності й безпечності його надання. Від того, наскільки ґрунтовно та професійно буде здійснене це дослідження, наскільки точними будуть висновки перед- контрактного вивчення кредитоспроможності позичальника, зале-жатиме не лише якість кредитного портфеля та активів, а й такі фун-даментальні показники, як платоспроможність, ліквідність, прибутковість банку, що надає кредит. Зрозуміло, що окремий малий кредит не впли-не серйозно на стійкість банку. Його фінансове становище визнача-ють загальна сума кредитів і загальний рівень ризику в цілому по кре-дитних операціях.

Аналіз причин банкрутства великих і середніх банків в Україні за останні роки дає підставу дійти висновку, що вони полягають у необ-грунтованій кредитній політиці, а саме: у низькій якості кредитного портфеля. Сюди входять такі показники, як завищена сума кредиту, недостатність інформації про діяльність позичальника, надання кре-дитів товариствам з обмеженою відповідальністю без достатнього забезпечення, відсутність або ненадійність гарантій та ін.

У будь-якому разі банк стикається з проблемою визначення та ана-лізу ряду показників діяльності клієнта, які б дали змогу сформувати якісні активи (платоспроможність, ліквідність, оборотність коштів, до-статність власного капіталу, прибутковість, ефективність діяльності та ін.). Одним з найважливіших показників у разі виникнення кредитних відносин є кредитоспроможність.

Показник кредитоспроможності, з одного боку, щонайтісніше по-в'язаний з платоспроможністю, яка є невід'ємною передумовою кре-дитоспроможності підприємства чи банку, а з іншого боку, цей показ-ник має специфічні особливості та сферу застосування.

Кредитоспроможність підприємства чи банку — це наявність пе-редумов для отримання кредиту та здатність повернути його. Тому вона визначається показниками, які характеризують позичальника: акуратність у розрахунках за раніше отримані кредити, його поточ-ний фінансовий стан, здатність у разі потреби мобілізувати кошти з різних джерел.

Кредитоспроможність прямо пов'язана з фінансово-господарським станом підприємства — сукупністю характеристик, які розкривають його забезпеченість фінансовими ресурсами, необхідними для ефек-тивного функціонування, ефективність використання власних і залу-чених ресурсів, фінансово-господарські зв'язки з іншими суб'єктами господарської діяльності, платоспроможність, прибутковість, фінансо-ву стабільність і ділову активність.

Фінансово-господарський стан підприємства може бути стійким, дуже добрим; недостатньо стійким, задовільним; нестійким, сумнів-ним; кризовим, незадовільним, що залежить від багатьох факторів:

• виду діяльності;

• виду використовуваних ресурсів;

• ефективності управління підприємством;

• кон'юнктури ринку;

• загальної економічної ситуації у країні та ін.

Від наведених та деяких інших факторів залежить також кредито-спроможність підприємства чи банку, коли він є позичальником.

Кредитоспроможність розраховують у два етапи.

На першому етапі підприємство самостійно розраховує власні по-казники кредитоспроможності (здійснює так званий внутрішній аналіз). Висновки цього дослідження призначені для внутрішнього оцінюван-ня підприємством потенційної можливості отримання кредиту та харак-теристики позички, на яку воно може претендувати за існуючого фінан-сово-господарського стану.

На другому етапі кредитоспроможність підприємства оцінюють екс-перти кредитного відділу банку, в який підприємство подало заяву на отримання кредиту. Це так званий зовнішній аналіз. Його результати та висновки є підставою для задоволення чи незадоволення банком заяви підприємства або іншого банку на отримання кредиту.

У процесі визначення кредитоспроможності клієнта банк аналізує та вивчає діяльність потенційного позичальника, прогнозує ризик не-повернення коштів і приймає рішення про задоволення заяви на от-римання кредиту чи про відмову надати кредит.

Основними критеріями оцінювання кредитоспроможності клієнта є такі:

• забезпеченість позичальника власними коштами щонайменше на 50% загальної суми витрат, які він здійснює;

• репутація позичальника (кваліфікація та здібності керівника, дотримання ділової етики, договірної та платіжної дисципліни);

• оцінка продукції, яка випускається, наявність замовлень на її ре-алізацію, характер послуг, що надаються (конкурентоспроможність на внутрішньому та зовнішньому ринках, попит на продукцію та послуги, обсяги експорту, ступінь залежності попиту на продукцію від сезон-ності та ін.);

• економічна кон'юнктура (перспективи розвитку позичальника, наявність або потенційна можливість джерел для фінансування та ка-піталовкладень);

• ринкова кон'юнктура (перспективи розвитку ринку даного то-вару чи послуги, позиціонування товару чи послуги позичальника, тем-пи зростання ринку, сезонність та інші фактори, що впливають на його розвиток).

Необхідні відомості про позичальника та отримана банком під час оформлення кредиту інформація систематизуються у кредитній справі позичальника. Документи, що входять до сукупності матеріалів щодо кредиту, групуються так:

• матеріали щодо надання кредиту (кредитний договір, договірні зобов'язання, гарантійні листи та ін.);

• фінансово-економічна інформація (бухгалтерські баланси, звіти про прибуток і збитки, бізнес-плани та ін.);

• матеріали щодо кредитоспроможності позичальника (довідки, от-римані від інших банків, запити, листи, звіти аудиторських фірм, власні висновки банку щодо кредитоспроможності позичальника та ін.).

Кредитоспроможність позичальника банк визначає у кілька етапів.

На першому етапі банк збирає та класифікує діагностичну інфор-мацію про клієнта, що складається з таких пунктів:

• акуратність та вчасність оплати рахунків кредиторів та інших інвесторів і партнерів;

• тенденції розвитку підприємства, стратегія, тактика, мета й за-плановані засоби розвитку;

• причина необхідності отримання позички та обґрунтування суми;

• склад та загальний обсяг наявних боргів підприємства;

• план розвитку підприємства на один рік та прогностичний план розвитку на п'ять років.

Надзвичайно важливо на першому етапі вивчити склад і розмір активів (майна) підприємства. Це необхідно для обґрунтування суми кредиту, який може бути наданий позичальнику. Вивчення складу ак-тивів дає можливість визначити частку високоліквідних засобів, які в разі потреби можна швидко перетворити на гроші (до них належать відвантажені товари, різні види дебіторської заборгованості, певні види цінних паперів).

Другий етап передбачає здійснення комплексного оцінювання фі-нансового стану позичальника на підставі отриманих даних. Тепер банк ураховує такі показники:

• платоспроможність;

• рівень рентабельності виробництва;

• коефіцієнт оборотності оборотного капіталу;

• ефект фінансового важеля;

• наявність власного оборотного капіталу;

• стабільність виконання виробничих планів (на промисловому підприємстві) або планів реалізації продукції (на торговельному);

• питому вагу заборгованості по кредитах у загальному обсязі валового доходу;

• співвідношення темпів зростання валового доходу й темпів зростання нагромадження суми кредиторської заборгованості в ціло-му й окремо за кредитами банку;

• обсяг прострочених заборгованостей;

• обсяг несплачених заборгованостей та ін.

Завдання статистичного вивчення кредитоспроможності клієнтів банку полягає в такому:

• розробці системи показників для глибокого аналізу всіх пара-метрів господарської діяльності позичальника, що впливають або впливатимуть на кредитні відносини між банком та клієнтом;

• моделюванні кредитних відносин клієнт — банк;

• комплексному аналізі економіко-фінансового стану підприєм-ства, який дав би можливість прийняти рішення про надання кредиту та визначитися з умовами його надання;

• виявленні взаємозв'язків показників кредитоспроможності клієнтів та якості кредитного портфеля банку;

• прогнозуванні кредитного ризику на основі комплексного вив-чення кредитоспроможності позичальника;

• визначенні достатності забезпечення позички;

• статистичному забезпеченні моніторингу та контролю за госпо-дарсько-фінансовою діяльністю клієнта;

• визначенні взаємозв'язку показників кредитоспроможності та якості кредитного портфеля банку та ін.

Для статистичного вивчення кредитоспроможності використову-ють комплекс статистичних методів, у тому числі:

• спостереження та групування;

• систему аналітичних коефіцієнтів;

• кореляційно-регресійний аналіз;

• індексний аналіз;

• метод різниць та ін.

Система показників, які використовують

для аналізу кредитоспроможності клієнтів банку: ліквідність, оборотність коштів клієнта, платоспроможність, ділова активність, прибутковість, ефективність

Власне аналіз кредитоспроможності клієнта здійснюється за до-помогою системи показників, кожний з яких висвітлює певну сторону економічної діяльності підприємства або банку, а всі разом вони ха-рактеризують фінансово-економічний стан потенційного позичальника. Тому, оцінюючи кредитоспроможність, необхідно дотримувати ряд ви-мог щодо процесу й результатів проведення досліджень:

¦ розраховувати не один, а ряд показників;

¦ показники розглядати й вивчати в тісному взаємозв'язку, оскіль-ки кожний елемент господарської діяльності випливає з ряду інших і безпосередньо або опосередковано впливає на всі інші;

¦ результати й висновки коригувати на різні похибки, які можуть бути результатом непередбачуваних факторів.

З метою точнішого визначення характеристик окремого кредиту доцільно згрупувати їх за напрямками надання кредиту (а відповід-но й за притаманним їм ступенем ризику):

¦ кредити для початку бізнесу — для капітальних вкладень, вкла-день в основні та оборотні кошти. Вони характеризуються підвище-ним ризиком, оскільки підприємство ще не завоювало репутації, не виявило себе в розрахунках та економічних відносинах. Крім того, маючи справу з такими підприємствами, як правило, неможливо офор-мити достатню суму застави;

¦ кредити для поповнення оборотних коштів, тобто стимулюван-ня операційної діяльності. Ризик щодо них дещо менший, але