Змістовним і важливим джерелом при роботі над проблемою даної статті стали спогади та листи. Особлива увага нами було приділено матеріалам особистого і офіційного листування англійського монарха - Генріха VIII та визначних державних діячів - Т. Вулсі, Т. Кромвеля [11; 12; 13]. В них є біографічні відомості про родину Тюдорів, їх стосунки з різними особами: державними діячами, в тому числі з Т. Кромвелем, представниками впливових фамілій. Документи цієї групи містять в собі багатий фактичний матеріал, але через суб'єктивне трактування окремих фактів і процесів вони потребують особливо критичного підходу.

Англійський монарх - Генріх VIII робив усе руками фаворитів: як у внутрішній, так і в зовнішній політиці. В період правління цього монарха у нього в фаворитах були Т. Вулсі, Т. Мор, Т. Кромвель, Норфолк та Гардінер. Однак, нам належить відокремити Т. Кромвеля (1533-1540), який став найбільш значним державним діячем з королівського оточення, досяг найвищого службового становища серед фаворитів та зробив найбільш вагомий внесок у формування абсолютизму: з його діяльністю пов'язані нові, чітко визначені напрямки розвитку внутрішньої та зовнішньої політики держави.

ХVI століття - особливий період в розвитку європейської політичної думки, в цей час отримали оформлення основні політичні теорії нового часу. Твори італійського політичного мислителя Н. Мак'явеллі (1469-1527), сучасника Генріха VII і Генріха VIII Тюдорів, були настільними книгами багатьох монархів. Важливим внеском Н. Мак'явеллі в історію політичної думки став його підхід до проблеми держави зі світських, а не теологічних позицій. Вчення про державця та державну владу великого мислителя, філософа Н. Мак'явеллі мало значний вплив на багатьох політичних діячів ХVI-ХVШ ст., у тому числі і на Т. Кромвеля. Т. Кромвель був справжнім мак'явеллістом, яким малювала цей тип державного діяча філософія доби Відродження. За його наказом "Державець" Н. Мак'явеллі був виданий англійською мовою [10.-С.100; 1.-С.128-129] Т. Кромвель навіть сам редагував матеріал.

Про походження Т. Кромвеля відомо не багато. Народився він у родині коваля, в юності був солдатом, займався торгівлею шерсті на континенті, а в 1512 р. повернувся в Англію. Т. Кромвель був людиною неординарною, свідченням цього є той факт, що він зміг самостійно отримати юридичну освіту та, будучи юристом-самоучкою, стати секретарем Томаса Вулсі. Своїм просуванням службовими сходами Т. Кромвель завдячував Т. Вулсі. Він був здібною та безмежно користолюбною людиною, саме тому його помітили і наблизили до короля, він був готовий виконати будь-яке бажання монарха. З цих рис його характеру і скористався Генріх VIII. За допомогою Т. Кромвеля він вирішив питання особистого життя: шлюборозлучний процес та одруження на своїй фаворитці А. Болейн. За активної участі Т. Кромвеля Генріх VIII здійснив низку реформ державного управління, як от: розширення прав Таємної ради, зміна тактики по відношенню до парламенту, реформи у церковному управлінні, реформування фінансових органів. Реформи Т. Кромвеля мали за мету створення централізованого фінансового управління. Він виходив з того, що надходження нових прибутків повинне регулюватись, і ці функції, на його думку, мав зосередити у своїх руках бюрократичний фінансовий департамент держави. Пізніше Т. Кромвель приходить до висновку, що різні джерела прибутку повинні контролюватися різними департаментами, палатами. Т. Кромвель планував організувати шість таких великих департаментів. Державна скарбниця продовжувала б здійснювати загальний контроль над державними прибутками. Цей принцип управління знайшов своє відображення в статутах 1536-1540 рр. про чотири палати, які поєднували у собі не тільки адміністративну, але й юридичну владу. Реформи фінансових відомств Т. Кромвелем не були закінчені, і завершились вони після правління Генріха VIII в ході реформи державної скарбниці 1554 р. [1.-С.257].

Особливо значним досягненням Т. Кромвеля стали зміни у відносинах між королем та парламентом, утвердження зверхності короля над церквою та секуляризації церковних земель. Реформи Т. Кромвеля у церковному управлінні позбавили попередньої самостійності духівництво: поставили в залежність від королівської влади церковні конвекції; призначення на нові церковні посади, отримання єпархій, приходів тощо стає прерогативою королівської влади. Висока церковна комісія стає головним органом, який вирішує адміністративні справи церкви. В результаті церковна організація набуває бюрократичної форми і перетворюється в апарат урядовців, цілком підпорядкований королівській владі. Важливою особливістю феодальної держави був її міцний зв'язок з церквою. Створюючи національну церкву, яка звільнялась від влади Рима, Генріх VIII спрямував Англію на шлях формування держави нового часу.

Історик А. Діккенз відзначає здібності Т. Кромвеля як видатного адміністратора [8.-С.11]. Саме завдяки фавориту король збільшив свої прибутки за рахунок вилучення монастирських земель та оподаткування торгівлі. За Т. Кромвеля розширилася матеріальна база монархії, а, значить, зросла її самостійність. Зовнішньополітичний курс Т. Кромвеля полягав у зближенні з німецькими протестантськими князями. На відміну від Т. Вулсі, який мав відносну самостійність, державна діяльність Т. Кромвеля проходила під постійним контролем короля [2.- С.294-295]. Особливість державної діяльності політика раннього нового часу була в